Микола Петрович добре знає цю дорогу. Вперше поїхав на Схід в 2014-му, з речами першої необхідності та продуктами харчування, зібраними громадою для шосткинських військовослужбовців. І так вже 10 років…
ДОРОГА ДО НАШИХ!
Весною цього року затримуються роботи по ремонту українських автодоріг, а їх, як і всю іншу інфраструктуру, руйнує війна. Відтак вимушені були змінити звичний маршрут на Схід.
Поїхали за маршрутом Шостка-Кролевець-Конотоп-Недригайлів-Суми. Та автобус, завантажений необхідним для наших побратимів, не пройшов перевірки розбитою дорогою, зупинився і замовк. Зупинка прийшлася на відрізок траси біля населеного пункту Мерефа.
Очі радує весняна витонченість українських міст і містечок, повз які ми мчимося. Монументальний Харків, промислові Новомосковськ і Павлоград, сучасний Покровськ…
Практично всі вони перенесли масовані обстріли і бомбардування, але рани своєчасно лікуються і не перетворюють міста на військові згарища.
Часто навіть не віриться, що поруч страшна, дика за своїми звірствами війна. Кожного дня зносить, руйнує житлові будинки і об‘єкти інфраструктури. Згадую, як теж нервував з цього питання. Війна не закінчилась, а ми плануємо відбудову…
Але сьогодні фінансова допомога Європи, наполегливість Президента і ініціативність Кубракова підтверджують вірність і перспективність такої політики. Щоправда пишу ці рядки, коли Кубракова вже звільнили, але свій почерк в історії України він залишив!
І от ми там, де війна зовсім поруч. Комбат з козацьким виглядом, кремезний, міцний, зустрів нас спокійно і навіть виважено. В нашому розумінні відстань близько 10 км до ворожих окопів передбачає метушливу поведінку. Ні!Спокійно, без зайвих рухів він завершив розмову з попереднім співрозмовником і тільки тоді звернувся до нас з пропозицією про каву і чай.
Умови, в яких військовий готував напої, говорили про неймовірно високий градус сьогоднішньої війни. Все категорично і дуже швидко змінюється. Якщо раніше у штабі була кухня, подекуди столова і ряд інших приміщень, то тепер зовсім інші умови. Декілька військових у одному приміщенні – це і є весь штаб.
Для розмови вийшли на подвір’я, присіли на просту прилаштовану лавку. Весна в повному розквіті, але тут вона обмежується зеленими барвами декількох дерев. Навіть весняного гомону пташок зовсім не чути…
Не можу відкрито все описати, але багато простих речей тут, дома, на більш-менш мирній території ми не розуміли і не розуміємо. Надзвичайно вдячні за конкретні поради… Врахуємо їх при проведенні подальших спеціальних робіт у нашій громаді!
Ці воїни неймовірні! Вони нас надихають і вселяють надію!
Дорога додому завжди коротша! За вікном миготять населені пункти. Вже пізно і більшість з них повністю темні. Мінімальне освітлення дозволяють собі тільки окремі громади.
Ми вийшли за межі комендантської години. Додаткові пояснення на блокпостах. Але вже поруч. Ось і рідна Шостка, радує своїм нічним подихом…
Слава Богу! Вона сьогодні просто відпочиває! Будемо сподіватись на краще!
Слава Україні!
Фото ілюстративні
Коментувати
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.