Новини

Шосткинщина попрощалася з двома Захисниками України – Олександром Рогутьком та Дмитром Стромиленком

Шосткинська громада провела в останню путь двох своїх земляків, які віддали життя за Україну. Олександру Рогутьку був лише 21 рік, Дмитрові Стромиленку — 28. Обидва молоді чоловіки стали на захист Батьківщини, залишивши рідним, друзям і всім, хто їх знав, світлу пам’ять про себе.

Олександр Рогутько: мріяв змінювати Україну і сам став на її захист

Олександр Рогутько народився 10 червня 2005 року в селі Івот. Зростав у родині, де виховували двох синів. Його старший брат Євгеній із перших днів повномасштабного вторгнення боронить Україну. До захисту рідної землі долучився і батько Володимир.

Олександр змалку вирізнявся допитливістю та наполегливістю. У 2022 році закінчив Івотський навчально-виховний комплекс зі срібною медаллю. Добре навчався, брав участь у предметних олімпіадах, особливо цікавився математикою та історією. Того ж року вступив до Сумського державного університету.

Мав чимало захоплень: любив футбол і був визнаний найкращим воротарем району, цікавився IT-технологіями та мототехнікою. Прагнув постійно розвиватися, відкривати для себе нове.

Навіть поєднуючи навчання з роботою, знаходив можливість допомагати українському війську – долучався до збирання військової техніки. А згодом вирішив особисто стати на захист держави.

«Добрий, щирий, вихований, чесний, сміливий, відважний патріот», – таким Олександра згадує його вчителька математики Наталя Володимирівна.

За її словами, він був справедливим, цілеспрямованим і розумним не по роках. Для батьків та рідних – люблячим сином і братом, надійною підтримкою та великою надією.

У серпні 2026 року Олександр підписав контракт і долучився до бригади спеціального призначення «Азов». Служив на Харківському напрямку, був солдатом, гранатометником. Його позивний – «Por».

Він вірив, що Україну потрібно змінювати, розбудовувати, створювати краще майбутнє для наступних поколінь. І не обмежувався словами — намагався втілювати свої переконання у вчинках.

12 листопада 2026 року життя Олександра Рогутька обірвалося у місті Лозова Харківської області. Йому був лише 21 рік.

У скорботі залишилися батьки, брат, рідні, друзі та всі, хто знав і любив молодого воїна. Його щирість, допитливість, мужність і любов до України назавжди залишаться в пам’яті тих, хто був поруч.

Дмитро Стромиленко: після поранення повернувся до побратимів

Дмитро Стромиленко народився 1 вересня 1998 року у Шостці. Був молодшим із двох синів у родині. У дитинстві ріс активним і жвавим, захоплювався вільною боротьбою та риболовлею.

Навчався у Шосткинській загальноосвітній школі № 6, а після її закінчення вступив до професійного училища № 19, де здобув фах автомеханіка.

Військовий шлях Дмитра розпочався 18 грудня 2018 року, коли його призвали на строкову службу. Уже 21 червня 2019-го він підписав контракт і пов’язав своє життя з військовою справою.

За роки служби довелося пройти через чимало випробувань. У 2025 році Дмитро отримав поранення, тривалий час лікувався та відновлювався. Та після реабілітації повернувся до своєї військової частини, до побратимів, аби знову виконувати військовий обов’язок. На фронті служив стрільцем військової частини 3005.

Для рідних він був добрим, працьовитим і товариським, людиною, яка не залишалася осторонь чужих проблем, завжди була готова допомогти й підтримати близьких.

Особливо болючим спогадом для мами залишиться останній дзвінок сина. Тоді Дмитро сказав: «Мамо, не хвилюйся, я скоро приїду додому». Він дуже хотів побачити рідних, побути з ними поруч.

Мав і свою заповітну мрію – після закінчення війни поїхати до Одеси. Дмитро ніколи не бачив моря і дуже хотів нарешті здійснити цю подорож…

Та повернутися додому й здійснити задумане йому не судилося.

22 жовтня 2026 року Дмитро Стромиленко загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Малі Проходи Харківської області. Йому було 28 років.

У пам’яті рідних, друзів і побратимів він залишиться людиною, яка любила життя, цінувала близьких і до останнього залишалася вірною військовій присязі.

Шосткинська громада схиляє голови у скорботі за своїми Захисниками та висловлює щирі співчуття родинам Олександра Рогутька і Дмитра Стромиленка. Їхні життєві шляхи були різними, але об’єднувало їх одне – любов до України та готовність стати на її захист.

Світла пам’ять і вічна шана Захисникам України.

Коментувати