Шосткинці провели в останню путь свого Захисника – солдата Євгена Лукашевича на позивний «Чарлі»

Його життя було непростим із самого дитинства, але Євген Лукашевич завжди залишався людиною світла і сили духу. Він пройшов шлях випробувань, шукаючи своє місце в житті, а коли настав час – без вагань став на захист України. 26 листопада 2024 року його життя трагічно обірвалося під час виконання бойового завдання.

Лукашевич Євген Валерійович народився 29 червня 1988 року в місті Шостка. У багатодітній родині разом із ним зростали троє братів та дві сестрички. Його дитинство не було легким — після втрати матері доля випробувала його ще більше, і навчання він продовжив у школі-інтернаті. Саме там загартовувався його характер, формувалася сила духу та вміння не здаватися.

Після закінчення школи Євген вступив до професійно-технічного училища №10, де здобув спеціальність оператора. З юних років він цікавився комп’ютерами, технологіями, захоплювався сучасним світом і мріяв знайти в ньому своє місце.

Євген був людиною світлої душі. Добрий, щирий, відкритий… він умів підтримати, розрадити, допомогти. Його усмішка була щирою, а серце — великим. Цінував дружбу, любив життя і завжди залишав після себе тепло. Для багатьох він був не просто другом — він був опорою, людиною, на яку можна покластися.

Працював у різних сферах. Не боявся роботи, чесно заробляв на життя, шукаючи свій шлях.

Коли у травні 2024 року Україна знову покликала своїх синів до захисту, Євген не залишився осторонь. Він зробив свідомий вибір — став на захист рідної землі. Служив кулеметником стрілецького відділення, мав звання солдата. Побратими знали його за позивним «Чарлі».

Попри війну, у його серці жила мрія — мандрувати, побачити світ, відкрити для себе красу рідної країни, її різнобарвні куточки…

26 листопада 2024 року, під час виконання бойового завдання, Євген загинув. Деякий час він вважався безвісти зниклим… І рідні до останнього вірили у диво. Та, на жаль, дива не сталося.

Він повернувся додому на щиті… Сьогодні ми схиляємо голови у скорботі та вдячності. Перед нами — історія не просто воїна. Перед нами — історія Людини з великим серцем, світлою душею і незламною відвагою. Світла пам’ять Герою. Вічна слава і безмежна вдячність за його подвиг!