Микола Корж із Клишок загинув 5 березня 2025 року внаслідок удару ворожого FPV-дрона. Певний час він вважався безвісти зниклим. Рідні до останнього сподівалися на диво, чекали й вірили, що він повернеться додому.
Микола Корж народився 25 травня 1994 року в селі Клишки. Тут минули його дитинство та юність, тут він зростав у родині разом із молодшим братом, навчався, будував плани на майбутнє.
У Воронізькій загальноосвітній школі №1 Микола здобув неповну середню освіту, а згодом вступив до професійно-технічного училища №13. Працював різноробочим.
Рідні та знайомі пам’ятатимуть його добрим, спокійним, щирим і товариським. Він легко знаходив спільну мову з людьми, любив природу та відпочинок на свіжому повітрі. З дитинства захоплювався боксом, а ще особливе місце в його житті посідала риболовля — заняття, яке з роками переросло у справжню любов.
17 листопада 2024 року Миколу призвали на військову службу. Він служив у званні солдата, був навідником 2-го аеромобільного відділення 3-го аеромобільного взводу 4-ї аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини А0281. Серед побратимів мав позивний «Одін».
5 березня 2025 року життя Миколи обірвалося внаслідок удару ворожого FPV-дрона. Певний час він вважався безвісти зниклим. Для його рідних почався болісний період невідомості, коли надія змінювалася тривогою, але віра в повернення не згасала. Вони чекали на диво, сподівалися знову побачити Миколу живим. Та найзаповітніше бажання родини не здійснилося.
Остання телефонна розмова з Миколою назавжди залишиться в пам’яті його близьких. Тоді він передавав усім рідним вітання. Звичайні слова, сказані знайомим голосом, сьогодні набули особливої цінності. Це спогад, який родина берегтиме все життя.
У Миколи були мрії, прості й водночас такі важливі. Він хотів створити власну сім’ю, побудувати будинок, жити поруч із близькими, зустрічати мирні дні у вільній Україні. Мріяв про своє місце у світі, про затишок рідного дому та майбутнє, яке ще належало прожити.
Війна не залишила йому цієї можливості. Микола не встиг здійснити задумане, створити родину, збудувати власний дім. Та він залишився в пам’яті тих, хто його любив, — добрим, щирим, спокійним чоловіком, який цінував прості радощі життя й мріяв про мирне майбутнє.
Микола Корж віддав життя, захищаючи Україну. А його нездійснені мрії та останні слова назавжди залишаться частиною родинної пам’яті. Вічна пам’ять і шана Захиснику України Миколі Коржу.
Коментувати
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.