19 червня 1975 року у Шостці народився Віталій Поляков. Тут минули його дитинство та юність, тут він навчався, працював і будував своє життя. Сьогодні рідне місто провело його в останню путь.
Віталій навчався у загальноосвітній школі №1, де здобув неповну середню освіту. З юних років був працьовитим – роботи не цурався, до будь-якої справи ставився відповідально та сумлінно.
Він любив прості й тихі радощі життя. У вільний час ходив на риболовлю, відпочивав на природі. Не шукав гучних розваг, цінував спокій, щирість і звичайне людське тепло.
У 1999 році Віталій одружився. Майбутню дружину він зустрів у Луганську. Разом вони прожили 15 років, ділили радощі й труднощі, будували спільне життя. Та згодом Віталій пережив важку втрату – його дружина померла.
Після цього він повернувся до Шостки. До рідного міста, де були його корені, знайомі вулиці та люди, серед яких він виріс.
Ті, хто знав Віталія, згадують його як добру, щиру й відкриту людину. Спокійний і доброзичливий, він умів підтримати, не залишався байдужим до чужої біди та за можливості завжди приходив на допомогу.
13 жовтня 2025 року життя Віталія змінилося. Він був призваний на військову службу та став до лав захисників України. Служив у військовій частині 3022, у званні солдата, на посаді стрільця.
Він виконував свій військовий обов’язок там, де було особливо важко й небезпечно.
19 вересня 2026 року Віталій Поляков загинув внаслідок артилерійського обстрілу противника під час виконання бойового завдання.
Йому був 51 рік.
У Віталія залишилася мама. Для неї він назавжди залишиться сином – найдорожчою людиною, яку неможливо замінити.
Сьогодні Шостка прощається зі своїм земляком, Захисником України, сином своєї матері.
Віталій повернувся до рідного міста, але вже назавжди – у пам’ять тих, хто його знав. Світла пам’ять Захиснику України. Вічна шана.
Коментувати
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.