Історія, Нацгвардія

«Сержант насамперед відповідає за своїх людей»: історія гвардійця «Кредо» із Шосткинського полку

Бути сержантом – не означає лише віддавати накази й організовувати роботу підрозділу. Це також і знати своїх бійців, відчувати їхній стан, підтримувати у найважчі хвилини та брати на себе відповідальність за кожного. Саме так розуміє свою роль сержант роти спеціального призначення 2 Шосткинського полку Національної гвардії України на псевдо «Кредо».

До військової служби у полку він долучився ще у 2007 році. За цей час здобув чималий досвід, зокрема під час виконання бойових завдань на Донецькому напрямку. Там не раз доводилося ухвалювати рішення, від яких залежали життя побратимів.

«Сержант — це насамперед керівник. Офіцер ставить завдання, визначає основні орієнтири, а далі починається робота сержанта. Він організовує виконання наказу та безпосередньо керує особовим складом. Але керувати людьми — це не лише роздавати команди. Потрібно знати кожного, розуміти його психологічний стан», — пояснює гвардієць.

За його словами, у бойових умовах людина може розгубитися або впасти у ступор. Тому командир має вчасно відчути, коли потрібна вимогливість, а коли — підтримка чи навіть звичайний жарт, який допоможе опанувати себе.

«Я навіть анекдоти розповідав. Пам’ятаю, заходили на позицію, потрібно було певний час перечекати. Кажу хлопцям: “Усе нормально, усе добре. Головне — слухайте другого Бога”. Так я називав операторів мавіка, які нас супроводжували. І, звичайно, слухайте командира групи. Людина повинна відчувати, що вона не сама. Особливо коли це її перший бойовий досвід», — згадує «Кредо».

Не менш важливою для нього завжди була довіра всередині підрозділу. Військовий говорить, що особливо цінував можливість працювати з людьми, на яких можна покластися без зайвих слів.

«У мене була основна група, з якою я був упевнений, що мене не залишать без підтримки. Ми знали одне одного, розуміли, чого очікувати від кожного. І це дуже важливо. У підрозділі має бути взаєморозуміння, бо від злагодженості залежить дуже багато», — розповідає сержант.

Одним із найважчих спогадів із Донецького напрямку став епізод, коли група опинилася під постійними обстрілами. Будівлю, в якій перебували військові, руйнувало, один із бійців дістав поранення, а згодом противник почав застосовувати газ.

«Стало зрозуміло, що залишатися там надалі небезпечно. Я ухвалив рішення відходити. Ми вийшли. Було дуже важко, усі добряче надихалися тим газом. Але, слава Богу, залишилися живими», — пригадує «Кредо».

Для нього це стало ще одним підтвердженням того, що відповідальність командира — не в тому, щоб за будь-яку ціну утримувати позицію, а насамперед у тому, щоб зберегти життя людей.

Інший бойовий епізод пов’язаний із порятунком пораненого військовослужбовця суміжного підрозділу. Під час обстрілу частина будівлі обвалилася. Під уламками опинилися бійці: двоє загинули, ще один потребував допомоги.

«Коли потрібно було йти за пораненими, я намагався не посилати замість себе інших. Сам ішов першим. Для мене було важливо бути поруч із хлопцями, а не просто віддати команду. Ми розуміли, що ситуація складна, але людину потрібно було витягнути», — розповідає гвардієць.

Пораненого довелося звільняти від спорядження та виносити з небезпечного місця. Четверо військовослужбовців змінювали одне одного, щоб доправити його до безпечної зони. Згодом з’ясувалося, що чоловік отримав серйозний струс мозку через уламки, які його привалили.

«Найголовніше було не залишити його там. У такі моменти особливо розумієш, що таке побратимство», — говорить «Кредо».

За роки служби гвардієць переконався: авторитет сержанта не визначається лише званням чи посадою. Його здобувають щоденною роботою, справедливістю, досвідом і особистим прикладом.

«Сержант повинен бути вимогливим, але справедливим. Не можна вимагати від людей того, чого сам не робиш. Потрібно мати досвід, авторитет і найголовніше — довіру особового складу. Ти переживаєш за своїх людей більше, ніж за себе. Тому що сержант насамперед думає не лише про виконання завдання, а й про тих, хто поруч із ним», — підсумовує військовий.

До Дня сержанта історія «Кредо» нагадує про людей, чия сила — не лише у військовій підготовці та вмінні керувати. Це ті, хто у найнебезпечніші моменти не ховається за спинами підлеглих, підтримує побратимів і робить усе можливе, щоб кожен повернувся живим.

За матеріалами військової частини 3022 Національної гвардії України.

Коментувати