20 травня 2026 року майор Олексій Васильович Рудик, командир взводу – старший офіцер батареї 1-го мінометного взводу мінометної батареї 2-го батальйону територіальної оборони військової частини А7038, трагічно загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новояковлівка Запорізької області.
Своє останнє місце спочинку Захисник знайде поруч із братом Анатолієм Рудиком, який загинув 25 березня 2026 року та був похований на Алеї Слави.
Олексій Васильович Рудик народився 19 березня 1977 року в Середині-Буді у багатодітній родині. Разом із ним зростали троє братів. Навчався у Середино-Будському ліцеї №2 та загальноосвітній школі №1. Ще з дитинства мріяв стати військовим і присвятити своє життя служінню Батьківщині.
Рідні та друзі згадують його як рішучого, самостійного, цілеспрямованого та надійного чоловіка. Він завжди був готовий підтримати близьких, допомогти друзям та тим, хто потребував допомоги.
Після закінчення школи Олексій вступив до Сумського вищого артилерійського командного училища. Згодом продовжив навчання у військовому інституті артилерії при Сумському державному університеті. Саме тоді остаточно визначився зі своїм професійним шляхом.
У 1998 році після завершення навчання він підписав контракт та розпочав службу у танковому полку 38-го армійського корпусу Західного оперативного командування. Обіймав посаду командира гаубичного самохідно-артилерійського взводу – старшого офіцера батареї.
Після завершення контракту продовжив військову кар’єру у 1457-му розвідувальному артилерійському полку групи артилерії, де служив командиром взводу оптичної розвідки розвідувального артилерійського дивізіону. Після скорочення штатів був звільнений у запас.
Згодом певний час працював у цивільній сфері, однак військова справа залишалася його справжнім покликанням. У серпні 2015 року Олексій Рудик повернувся до служби та став заступником військового комісара – начальником мобілізаційного відділення Середино-Будського районного військового комісаріату. На цій посаді він сумлінно виконував свої обов’язки до 2019 року.
У червні 2019 року долучився до лав 58-ї окремої мотопіхотної бригади оперативного командування «Північ», де проходив службу до завершення контракту.
З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну, 24 лютого 2022 року, офіцер без вагань став на захист держави. Він вступив до батальйону територіальної оборони 117-ї окремої бригади ТрО, де пройшов шлях від командира стрілецької роти до начальника служби ракетно-артилерійського озброєння логістики.
У 2024 році продовжив службу у складі батальйону територіальної оборони 110-ї окремої бригади ТрО. Обіймав різні командирські посади, мав військове звання майора. У 2025 році був командиром взводу – старшим офіцером мінометної батареї батальйону територіальної оборони військової частини А7038. За роки служби був відзначений численними нагородами та відзнаками.
Побратими згадують Олексія Рудика як мужнього, відповідального та досвідченого офіцера з високим бойовим духом. Для підлеглих він був надійною опорою, а для рідних — людиною, яка навіть у найскладніші моменти знаходила слова підтримки. Телефонуючи із зони бойових дій, він ніколи не скаржився на труднощі, а лише заспокоював близьких, переконуючи, що все добре. Він мав багато планів на майбутнє та мріяв про мирне життя у вільній і незалежній Україні.
У скорботі залишилися мати, брат, рідні, друзі, побратими та всі, хто знав і поважав Олексія Рудика. Світла пам’ять та вічна слава Олексію і Анатолію Рудикам – українським воїнам, які віддали свої життя за свободу, незалежність і майбутнє України.
Коментувати
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.