🪖Повномасштабне вторгнення військовослужбовець зустрів у рідних Сумах. До війни він разом із братом займався будівництвом. Вони мали власну справу та планували їхати до Тростянця відновлювати пошкоджені будівлі. Виїзд був запланований на 24 лютого 2022 року. Але війна змінила все.
«25 лютого ми з братом добровільно взяли до рук зброю. Не було часу думати – треба було захищати свій дім», – згадує військовослужбовець.
З початком війни він, як і багато інших чоловіків, які могли тримати зброю, став на оборону Сум. Згодом отримав посаду водія у Силах спеціальних операцій.
«У ті дні всі стали одним цілим. Кожен робив те, що було потрібно. Ми просто не могли віддати своє місто ворогу», – говорить Джокер.
Місцеві жителі теж підтримували захисників. Допомагали продуктами, повідомляли, де помічали російських військових.
«Ми стояли на позиціях біля Сум, і одна жінка двічі на тиждень їздила понад 20 кілометрів, щоб привезти нам молоко та все необхідне. Такі речі дуже додають сил», – згадує військовий.
У 2023 році його життя розділилося на «до» і «після». Загинув рідний брат.
«Найважчим було їхати на його впізнання. Ми завжди були разом, як одне ціле. Змиритися з цим дуже важко», – ділиться гвардієць.
Після цього він демобілізувався. Але довго залишатися вдома не зміг.
«Я не міг бути осторонь. Моє місце тут. Мої знання і навички потрібні тут», – пояснює своє рішення Джокер.
У 2024 році він добровільно вступив до військової частини у Сумах. Виконував обов’язки водія, возив командира батареї на Покровському напрямку та в Серебрянському лісі.
Під час бойових дій на Сумщині він разом із побратимами одним із перших зустрів ворога.
«Якось на Сумському напрямку ми знищили ворожий ЗІЛ і знайшли всередині якісь ящики. Спочатку думали, що це боєприпаси, а виявилося – парадна форма з нагородами “За взяття Сум”. Але місто вони так і не взяли», – розповідає військовослужбовець.
У вересні він перевівся до 2 Шосткинського полку Національної гвардії України. Спочатку був старшим кулеметником, а нині виконує завдання водія мобільної вогневої групи.
«Багато чому доводилося вчитися самостійно. Дивилися навчальні відео, набиралися досвіду, постійно вдосконалювали свої навички. Головне – швидко вчитися і допомагати побратимам», – каже Джокер.
🇺🇦Найбільша мрія військовослужбовця – повернутися додому після перемоги.
«Хочу знову бути поруч із сім’єю. Хочу відновити нашу з братом будівельну справу і зберегти її в пам’ять про нього. А ще хочу, щоб мої діти жили у вільній Україні та завжди пам’ятали тих, завдяки кому була здобута ця перемога. Все буде Україна!», – говорить захисник.
Коментувати
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.