Не встиг здійснити мрію про мирний дім: Шостка прощається зі своїм Захисником – Сергієм Піскловим

29 вересня 2026 року відійшов у вічність Сергій Іванович Пісклов — захисник України, уродженець Шостки, люблячий чоловік, батько та дідусь.

Сергій Іванович народився 2 травня 1969 року в Шостці. Був старшим із двох дітей у родині, мав сестру Ольгу. Навчався у загальноосвітній школі №3, а згодом здобув професію електромонтера у професійно-технічному училищі №10.

Після строкової військової служби, яку проходив на Чернігівщині та в Угорщині, повернувся до мирного життя. Працював на підприємствах Шостки, був працьовитим і відповідальним, любив спілкування та завжди охоче приходив на допомогу.

Особливе місце у його житті посідала родина. Разом із дружиною Оленою вони виховали сина Олексія, дочекалися онучки Анни. Саме заради близьких Сергій Іванович будував свої плани на майбутнє.

Він любив риболовлю, збирання грибів, садівництво, роботу по господарству. Усе намагався зробити власноруч. Мріяв облаштувати будинок, який придбала дружина, створити там затишне родинне гніздечко і прожити з Оленою ще багато щасливих років.

Та 27 лютого 2022 року Сергій Іванович добровільно став на захист України.

До січня 2025 року він проходив службу у складі 153-ї бригади ТРО. Згодом, за станом здоров’я, був переведений до військової частини А4942. Мав військове звання сержанта, виконував обов’язки оператора РЕБ.

За час служби Сергій Пісклов виконував бойові завдання на Лиманському, Покровському, Харківському та Бахмутському напрямках. За мужність, відданість військовому обов’язку та участь у захисті України був нагороджений, зокрема медаллю «Незламним Героям російсько-української війни» та іншими військовими й нагрудними відзнаками.

Побратими згадують його не лише як військовослужбовця, а й як людину, яка вміла підтримати у найважчий момент. Повертаючись із позицій, бійці знали: Сергій зустріне їх, приготує щось гаряче, пригостить і потурбується, щоб після важких завдань вони хоча б ненадовго відчули домашнє тепло.

Війна надовго розлучила Сергія з родиною. Але навіть далеко від дому він продовжував мріяти про життя після війни — про свій будинок, родину поруч і звичайні мирні дні.

Цій мрії не судилося здійснитися.

29 вересня Сергій Іванович помер унаслідок тяжкого захворювання, пов’язаного зі складними умовами проходження військової служби.

У скорботі залишилися його дружина Олена, син Олексій, онучка Анна, сестра Ольга, рідні, друзі та побратими.

Пам’ять про Сергія Пісклова залишиться у його родині, у спогадах бойових товаришів, у добрих справах і тих простих людських вчинках, якими він щодня підтримував тих, хто був поруч.

Він захищав Україну, дбав про побратимів і понад усе мріяв повернутися додому.

Світла пам’ять Сергію Івановичу Пісклову.
Вічна пам’ять і шана Захиснику України.