Життя Олександра Середи — світлого, щирого та працьовитого чоловіка з Шосткинської громади — обірвала війна. Він зростав у великій родині, умів радіти простим речам, мав золоті руки й велике серце. Пройшовши Майдан і бойові дії на сході, знову став на захист України, коли вона цього потребувала.
12 квітня 2026 року, виконуючи бойове завдання, Олександр загинув, віддавши найдорожче — своє життя за рідну землю та майбутнє своєї країни. Сьогодні шосткинці провели в останню путь свого Героя…
Середа Олександр Сергійович народився 21 лютого 1993 року в селі Клишки Шосткинського району у багатодітній родині, де зростали четверо братів і сестра.З дитинства він був світлою, щирою дитиною — допитливим, життєрадісним, завжди з усмішкою. Любив автомобілі, захоплювався спортом, мав золоті руки та тонке відчуття краси — умів творити різьбу по дереву.
Життя змалку вчило його бути сильним і відповідальним. Він виріс справжнім чоловіком — надійним, працьовитим, добрим і відданим. Після школи навчався у Київському деревообробному коледжі, працював у будівельній сфері, згодом — у Шосткинському лісовому господарстві. У будь-якій справі проявляв себе як майстер і людина слова. Олександр був душею компанії — відкритий, щирий, веселий.
Його поважали й любили за добре серце, за готовність завжди прийти на допомогу, підтримати, підставити плече. Для рідних він був опорою, захистом і гордістю.У 2013 році проходив строкову службу, а вже у 2014-му став на захист України, пройшов Майдан і бойові дії на Сході. Коли країна знову покликала, не залишився осторонь.
3 квітня 2025 року був призваний під час мобілізації та служив інспектором прикордонної служби вищої категорії. Захищав Сумський напрямок, мужньо стояв на варті рідної землі. За відданість Україні був нагороджений медаллю учасника бойових дій.
Його слова стали пророчими:«Якщо я туди піду, то назад уже не повернусь…»
У серці Олександра жила проста й світла мрія — жити у мирній країні, побудувати свій дім, створити щасливу родину з коханою Любов’ю. Він хотів працювати на своїй землі, розвивати власну справу… і вже зробив перші кроки до цього.
Та війна обірвала його життя…12 квітня 2026 року Олександр загинув у районі населеного пункту Стара Гута, виконуючи бойове завдання та захищаючи Україну.
Він віддав найдорожче — своє життя за наше майбутнє, за мир, за можливість жити.
Світла, щира, добра людина… Герой, який назавжди залишиться у серцях рідних, близьких, друзів і всіх, хто його знав.Вічна пам’ять і слава Герою України!
Коментувати
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.