Діти, Історія, Новини

Діти війни: історія юної програмістки з Шосткинщини Софії Базуріної

Алгоритми шифрування, власні програми і наукові конкурси – стали для школярки із Глухова Софії Базуріної не просто частиною щоденного життя, а чіткими планами на майбутнє. Дівчина сьогодні працює з різними методами захисту інформації, розробляє власні рішення і презентує їх на всеукраїнських та міжнародних наукових майданчиках. Про це розвідає Сумська ОВА.

Серед її здобутків – перемоги та призові місця у конкурсі-захисту науково-дослідницьких робіт Малої академії наук України, участь у Всеукраїнському конкурсі молодіжних науково-технічних проєктів «InventorUA», «INTARG» та обласній конференції «Перший крок у науку».

Інтерес до програмування з’явився ще в початковій школі, тоді Софія почала самостійно вивчати мови програмування і поступово перейшла до складніших тем. Особливо її зацікавив напрям кібербезпеки, де можна не лише писати коди, а й вирішувати конкретні задачі, пов’язані із захистом даних.

Значну роль у цьому виборі відіграв і батько Софії, який викладає програмування. З часом дівчина самостійно опанувала мову програмування C# і в школі працювала саме з нею, хоча шкільна програма передбачала іншу. Це було значно складніше, але й цікавіше водночас – стимулювало до подальших відкриттів.

За словами дівчини, вона майже не пам’ятає період «до війни», натомість добре пам’ятає відчуття тривоги, постійне напруження. В таких умовах, коли стоїть питання виживання, вкрай важко було зосередитися. Хоча саме навчання, з його чіткими завданнями, навпаки допомагав триматися в тонусі.

«Коли в місті лунали вибухи – це дуже лякало і не давало зосередитися, я повністю випадала з робочого режиму і довго не могла повернутися до навчання чи роботи над проєктами», – пригадує Софія.

Попри це, вона продовжила дослідження і розробку власних проєктів. Серед них – програми для шифрування повідомлень, зокрема з використанням нестандартних підходів. Найбільш важливим для себе вона вважає дослідження, де поєднала шифрування з графічними зображеннями. Цю роботу Софія оцінює як спробу знаходити нестандартні рішення у сфері захисту інформації.

Підтримка родини залишалася стабільною опорою, саме вона допомагала не зупинятися, готуватися до конкурсів і продовжувати роботу навіть попри складні безпекові обставини. Участь у наукових заходах принесла дівчинці не лише результати, а й практичний досвід. Софія зазначає, що з часом навчилася швидко формулювати думки, відповідати на конкретні запитання журі та впевненіше почуватися під час захисту проєктів.

Окремо вона виділяє свою першу міжнародну поїздку на наукову подію «INTARG 2024» до Польщі. Софія пригадує, що не могла стримати хвилювання, однак досвід спілкування з учасниками з інших країн і знайомство з їхніми проєктами допомогли подолати сумніви. А ще вона зробила висновок: в Україні рівень наукових розробок не гірший, а то й вищий, ніж у багатьох країнах світу. Це змотивувало на подальші досягнення.

У 2025 році Софію внесли до «Книги рекордів освіти Сумщини» – за здобутки у науковій діяльності.

«Для мене це важливе досягнення, це результат роботи за кілька років. Приємно, що мої успіхи у науковій діяльності відмітили і зафіксовали офіційно», – ділиться школярка.

Попри війну, Софія Базуріна не змінює своїх планів, в подальшому хоче вступати на спеціальність, пов’язану з прикладною математикою або комп’ютерними науками, і націлена розвиватися як програміст або системний аналітик.

Юна глухівчанка зазначає, що війна лише підсилила розуміння важливості цієї професії для майбутнього нашої країни, а питання кібербезпеки набуло особливого значення. Софія впевнено дивиться у майбутнє та прагне стати частиною тих, хто розвиватиме країну у цифровому просторі. Адже саме за такими вмотивованими й цілеспрямованими молодими людьми – надійна, безпечна та сучасна Україна.

Коментувати