У Шостці відбувся пам’ятний забіг, присвячений Захисникам і Захисницям України, які віддали життя за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави.
Цьогоріч до заходу долучилися не лише небайдужі мешканці громади, а й рідні та друзі полеглих воїнів. Для когось цей забіг став можливістю вшанувати пам’ять близької людини, для когось – друга чи побратима. А для когось – першим кроком до відкритого проживання болю, який роками залишався всередині.
Вперше в пам’ятному забігу взяла участь Аліна Бабич – дружина загиблого воїна Ігоря Бабича.
Ігор загинув 25 червня 2023 року. Відтоді його родина живе з болючим усвідомленням втрати. Водночас через обставини, що склалися, поховати Захисника родина досі не змогла – наразі цей процес триває.
Для Аліни участь у забігу стала першим подібним заходом за всі три роки після загибелі чоловіка.
«Я бігла за свого чоловіка – Бабича Ігоря. Він загинув у 2023 році, три роки тому, 25 червня. Але в нас така ситуація, що ми ще його не поховали, зараз цей процес триває. Три роки ми жили і знали, що він загинув, але участі ми ніколи не брали в цих забігах, у жодних заходах. Тому це перший наш такий захід», – розповіла Аліна Бабич.
Для тренера Руслана Красовського пам’ятний забіг став можливістю віддати шану людині, яку він добре знав, – Петру Шукаловичу.
Петро був спортсменом, займався легкою атлетикою, ставав чемпіоном України серед молоді з марафонського бігу та здобував перемоги на численних змаганнях. Після початку повномасштабної війни він став на захист України. Спочатку служив у полку, а згодом перевівся до бригади «Рубіж». У 2025 році воїн загинув.
«Сьогодні прийшов віддати шану нашим героям, які загинули в цій війні. Сьогодні – за мого доброго знайомого Петра Шукаловича, який був спортсменом. Він займався легкою атлетикою, був чемпіоном України серед молоді з марафонського бігу, виграв дуже багато змагань. Загинув у 2025 році. Він служив у нашому полку, але потім перевівся в бригаду “Рубіж”. Це була дуже світла людина. Я дуже його поважав і поважаю», – зазначив Руслан Красовський.
Пам’ятний забіг – не лише про спорт і фізичну дистанцію. Насамперед він про пам’ять. Про людей, чиї життя обірвала війна. Про родини, які продовжують жити з втратою. І про суспільство, яке не має права забувати, якою ціною виборюється можливість жити у вільній Україні.
На цьому наголосив голова громадської організації «Братерство» Віталій Ляшок.
«Я вважаю, що це дійсно важливий захід. Він привертає увагу до тих людей, хто віддав своє життя в боротьбі за нашу незалежність, за нашу Україну, за суверенітет. За тих людей, які мають можливість пробігти за тих, хто вже це зробити не може. Пам’ять – це, скажімо так, найменше, що ми можемо зробити для цих людей. Тому, на мій погляд, це дуже важливий захід. Його треба проводити і для пам’яті, і для тих живих, які тут, щоб вони розуміли, якою ціною дається нам ця свобода», – сказав Віталій Ляшок.
З безпекових міркувань пам’ятний забіг у Шостці проводили у різний час та на окремих локаціях міста. Та навіть за таких умов шосткинці змогли об’єднатися в єдиному пориві – вшанувати тих, хто віддав найдорожче за Україну.
Кожен крок цієї дистанції був за когось. За чоловіка, якого чекає родина. За друга, якого більше не зустрінеш. За побратима, який не повернувся з війни. За спортсмена, який мріяв про нові перемоги.
І, зрештою, – за тих, хто вже не може пробігти цю дистанцію сам.
Пам’ятати — означає не дати їхнім іменам зникнути. А бігти за них — означає ще раз нагадати: їхня боротьба і їхня жертва не були марними.
Матеріал створено на відеорепортажем ТРК “Акцент”.
Коментувати
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.