Як двох шосткинських жінок об’єднала вишиванка

Цікаву історію про дружбу, яка зародилася дякуючи вишиванці, розповіла засновниця волонтерського Центру “Валькірії Шостки“, Люся Бокатова.

“Нас з’єднала Вишиванка. Саме так хочеться назвати сьогоднішню розповідь. Для нас , як засновників “Валькірії Шостки”, вишиванка дуже важлива, бо, напевно, ще в далекому минулому вона нас об’єднала, наче знала, що разом ми все зможемо побороти”, – поділилася Людмила Шилина.

Років 15 назад пані Людмила разом з Оксаною Петрик відпочивали зі своїми донечками в профілакторії “Лісний”. До цього жінки не знали одна одну, але сидячи з вишивкою чи в’язанням в руках, стали спілкуватися, так і зав’язалося знайомство між жінками.

Пройшов час і пані Оксані знадобилась поміч у створенні вишиванок для собачок. Вона звернулася до Людмили, і жінки почали разом виготовляти чудові вишиванки. Ще через деякий час, вони стали разом співати в ансамблі “Акорд”. Захопившись вокалом, вирішили на цьому не зупинятися. Створили сценічні костюми для учасниць ансамблю. І це були вишиванки, в яких дівчата співали пісню “Моя сорочка вишиванка”.

Далі повномасштабна війна. Людмила й Оксана, не довго думаючи, створюють волонтерський рух “Валькірії Шостки “. Жінки, не покладаючи рук, плетуть сітки і кікімори. І тут в їх життя знову повертається вишиванка. Тільки вже “Люта Вишиванка” .

Волонтерки оголошують збір коштів на снайперську гвинтівку “Люта Вишиванка”. Їм вдалося за лічені дні зібрати необхідну суму і зброя була передана нашим військовим. На цьому вони не зупинилися і до другої річниці повномасштабного вторгнення відкрили збір на другу гвинтівку «Люта вишиванка» у рамках проєкту «Гвардія помсти». Прикметно, що ця гвинтівка була передена дівчині снайперці, яка очолює снайперську групу.

“Я вірю, що настане той день, коли ми разом одягнемо найкращі вишиванки і пліч о пліч будемо крокувати на святі перемоги. Вірю і знаю, адже вишиванка -це код нації і саме вона нас об’єднала. Вірю і знаю. Перемога зовсім поряд”, – написала волонтерка Людмила Шилина.