Ця неймовірна, тендітна, невисока на зріст жіночка вже четвертий рік поспіль забезпечує надійний тил нашим захисникам. Вона жодного разу не тримала у руках зброї, але вже має свій позивний – “Мама Айдар”.
Волонтерка з селища Вороніж, що на Шосткинщині, Ольга Чегренець почала допомогати фронту, коли її донька стала до лав ЗСУ.
Моя донька пішла на захист України у 2020 році, а з 2021 я вже взялася потроху допомагати їм там. Саме донька зробила мене таким ярим патріотом.
Свою першу поїздку до доньки Надії пані Оля спланувала на лютий 2022 року. Тоді у бійців була необхідність у пральній машині. Волонтерка підготувала усі необхідні речі, машина вже була завантажена. Але у запланований день від’їзду, 24 лютого, страшна звістка про повномасштабне вторгнення росії в Україну, змусила пані Олю відкласти свої плани.
Добрі люди купили нову пральну машинку, я напекла кексів. Ми на 24 лютого запланували поїздку. Прокинулась зранку, а у нас війна…
Наступна поїздка на фронт була у листопаді 2022 року. Проте, через наступ росіян на Донецькому напрямку, де на той час перебувала Надія, вчергове зруйнував мрію матері зустрітись з донькою.
Але, цю на вигляд тендітну жінку, так просто було не зламати. Про волонтерів з Боярки Ольга дізналася випадково. Передивляючись пости в інтернеті, вона побачила, як хлопці з батальйону «Айдар» збирають кошти і їм в цьому допомагають волонтери з Київщини. Жінка вирішила звернутися до них за допомогою: “На щастя, вони погодилися і допомогли влаштувати сюрприз для моєї доньки.”
Ользі Чегренець довелось подолати сотні кілометрів, аби побачити та обійняти свою донечку, яка все ще перебувала у гарячій точці. Але цього разу їй вдалося не лише зустрітися з Надією, але й переночувати з нею. Для військовослужбовиці це стало справжньою несподіванкою, адже вона навіть не уявляла, що її мама вже цілий рік не залишала мрії зробити сюрприз своїй дівчинці.
Коли зустрілись, були сльози. І ми плакали, і хлопці плакали. Говорили, у тебе мама неймовірна, – посміхаючись розповідає пані Ольга, – в цей раз нам навіть дозволили разом переночувати, ми встигли поговорити. Ці обійми – це було щось неймовірне.
Дорога була довгою, добиралися чотирма машинами, але до місця призначення волонтери все ж таки доїхали. Та несподіваним був не лише приїзд, а й гостинці, які привезла із собою жінка. Оголошений збір був успішно закритий, тому вдалося привезти необхідні речі для батальйону та продукти харчування.
Загалом тоді ми змогли привезти чотири дрони, чотири батареї, багато овочів, але картопля не влізла, довелося поштою передавати. Власна випічка була, різні види закруток, шкарпетки. Машина була повністю завантажена – розповідає пані Оля.
Першою допомогою, яку замовили хлопці, а точніше командир “Айдару”, були 50 мішків для укріплення окопів, потім була і бензопила. З тих пір за допомогою до волонтерки почали звертатися бійці майже зі всієї України. Пані Ольга намагається приділити увагу кожному з них.
Вони тепер усі мої діти, я намагаюсь допомогти кожному, хто до мене звертається, – з любов’ю в очах ділиться Ольга.
Відтоді, дякуючи за неодноразову допомогу батальйону, хлопці і нарекли пані Олю позивним “Мама Айдар”.
Цьогоріч волонтери, на чолі з Олею Чегренець, відвезли на фронт чотири тони допомоги, не кажучи вже про несчислену кількість посилок, які волонтерка рерулярно відправляє хлопцям. Одне з таких відправлень важило 900 кг!
4 травня цього року під час чергової поїздки на Донецький напрямок, машина волонтерів разом з пані Ольгою двічі за день потрапила під ворожий обстріл. Хлопці встигли вискочити з машини: ” Тьотя Оля, випригуйте з машини, кричали мені мої хлопці!”
Хлопці, поки я вискочу, мене кацапи помітять, я краще у машині заляжу. Лягла на підлогу, сховалась… А з хлопцями весь цей час перекличку робили, – з сумною посмішкою на обличчі розповідає волонтерка.
На щастя, тоді від обстрілів ніхто не постраждав. Проте, повернувшись додому, жінка майже два місяці, ледь закривши очі, знов і знов бачила картинку пережитого.
Тоді мені не було страшно. Там чекала донька, я летіла на крилах, ніщо б не змусило мене зупинитись, – каже “Мама Айдар”.
До речі, у серпні Надія святкувала свій День народження, у пані Ольги не було можливості привітати доньку особисто, тож вона зробила Надійці черговий сюрприз і через друзів передала подаруночки – улюблені ромашки та квіточки із зефіру.
Всі проблеми наших бійців на фронті, побачені на власні очі, та відчуття, що вона робить недостатньо, спонукало пані Ольгу приєднатись до спільноти волонтерок, які від початку повномасштабного вторгнення плетуть маскувальні сітки для захисників. Тож, з липня цього року жінка тричі на тиждень приїздить до Шостки з селища Вороніж, щоб допомогти дівчатам у їх нелегкій, але такій важливій справі.
На стінах невеличкого будинку розвішані несчислені подяки від оборнців країни, які надихають жінок під час кропіткої роботи.
Наразі пані Оля збирає кошти на придбання дронів для 47 ОТБР, які перебувають на Курському напрямку. Нещодавно волонтерка оголосила збір картоплі, яку потім реалізують, а виручені кошти підуть на збір для придбання дронів на фронт.
Тож, я до всіх звертаюсь, в особливості до мам і всіх небайдужих, допомагати нашим бійцям там. Я ж , у свою чергу, буду робити все, що залежить від мене, стукати всюди задля виділення коштів. Разом, як говориться, і з миру по нитці, ми зможемо приблизити нашу перемогу для України, – закликає Ольга Чегренець.
Також пані Оля дякує волонтеру з Шостки Володимиру Тутуку, який їздив, збирав та грузив картоплю, жителям Клишківського, Воронезького, Собичівського старостинських округів та їх старостам, які долучились до її акції “Картопля на дрони”. Завдяки їм вдалось виручити більше 12 тис гривень. Кошти пішли у скарбничку на придбання дронів.
Акція продовжує тривати, адже коштів все ще не вистачає. Наразі зібрано лише 22 тис гривень з потрібних 75 тисяч. Ми також звертаємось до людей і закликаємо не залишатись осторонь і допомогти у зборі. Не треба забувати від кого залежить наше життя.
Посилання: privat24.ua/send/b434k.
Номер карти: 4149 4992 6072 7134
Волонтерка також розповіла, що до неї вже звернулись хлопці, які стоять на захисті Шосткинщини, їм дуже потрібна зимова резина 235/65R18 на машину. Всі бажаючи допомогти, можуть звернутися до Ольги Чегренець. Ось посилання на її сторінку у Фейсбуці.
1 Pingback