Автор відомої, моторошної світлини мертвого пейзажу Серебрянського лісу, що облетіла світ, командир підрозділу бригади «Буревій», люблячий батько, син, наречений, шосткинець, чий земний шлях обірвався у 25 років… це все Антон Стукало – офіцер з позивним «Маріо».
Життя Антона Стукала стало прикладом того, як сила духу, любов до людей і відданість Україні здатні перетворити звичайного хлопця на справжнього Героя. Антон народився 21 вересня 1998 року. Його поява на світ стала справжнім випробуванням для родини – від перших годин життя лікарі боролися за маленького хлопчика. Батьки сприйняли народження сина як великий подарунок долі й зробили все, аби він ріс здоровим, щирим і щасливим.
З дитинства Антон захоплювався спортом і технікою. Саме тому ще школярем почав серйозно займатися баскетболом і легкою атлетикою. Після отриманої травми змушений був залишити спортивний клас, однак жагу до розвитку не втратив.
Водночас хлопець мав тонку творчу душу. Він писав вірші, читав реп, умів через музику передавати свої почуття. Одну зі своїх перших пісень Антон присвятив найдорожчій людині – мамі Наталі, яка завжди була для нього джерелом любові, підтримки й віри.
Антон виріс у родині педагогів, де професія вчителя передавалася вже трьома поколіннями. Після закінчення школи вступив на факультет фізичного виховання Сумського педагогічного університету, плануючи продовжити сімейну справу. Та війна змінила його долю. У 2017 році, коли на сході України вже точилися бойові дії, він підписав контракт із Національною гвардією України, перевівшись на заочну форму навчання.
У 2019 році Антон вступив до Академії Національної гвардії України на командно-штабний факультет. Уже тоді командири відзначали його дисциплінованість, відповідальність і лідерські якості.
Повномасштабне вторгнення він зустрів курсантом у Харкові. Не вагаючись став на захист України, брав участь в обороні міста, за що був нагороджений відзнакою «За оборону міста-героя Харків».
У березні 2023 року Антон достроково завершив навчання. Диплом офіцера йому вручив Президент України. Молодий лейтенант отримав призначення до 1-ї Президентської бригади оперативного призначення імені гетьмана Петра Дорошенка «Буревій», де очолив взвод.
Своє бойове хрещення він прийняв поблизу Білогорівки на Луганщині. Уже перші бої показали, що молодий офіцер здатний швидко оцінювати обстановку, ухвалювати правильні рішення й відповідати за життя підлеглих. За проявлену мужність був нагороджений нагрудним знаком «За відвагу в службі».
Побратими згадують Антона Стукала як командира, який ніколи не ставив власне життя вище за життя своїх військовослужбовців. Саме турбота про особовий склад була його головним принципом.
Під час боїв біля Білогорівки та в Серебрянському лісі він неодноразово проявляв виняткову мужність. У травні 2023 року під час масованої атаки противника разом зі своїм підрозділом вчасно оцінив сили ворога, скоригував вогонь української артилерії та не дозволив окупантам розвинути наступ.
Улітку самостійно планував оборону ввірених позицій. Завдяки його професійним рішенням підрозділ успішно відбив низку штурмів і не допустив прориву російських військ.
У грудні 2023 року під час артилерійського обстрілу в Серебрянському лісі після поранення командира роти Антон без вагань прийняв командування на себе. Йому вдалося організувати оборону, зберегти особовий склад і вкотре зупинити просування противника.
У квітні 2024 року вже під його керівництвом українські воїни провели успішну штурмову операцію, звільнили та втримали важливі позиції, які стали новими рубежами оборони українських піхотинців.
Попри постійну небезпеку, Антон знаходив час написати матері: «У мене тут все добре». Навіть із найгарячіших ділянок фронту він надсилав їй квіти, подарунки, фотографії природи понівеченого війною лісу. Саме його фото Серебрянського лісу, де замість дерев через обстріли залишились лише невеликі пеньки, і стало відомим на увесь світ.
Будував плани на майбутнє, мріяв про мирне життя.
5 травня 2024 року, у день Великодня, офіцер був поранений. Після надання допомоги він цього ж дня повернувся до своїх побратимів. Через два дні, 7 травня 2024 року, поблизу населеного пункту Діброва на Луганщині під час танкового обстрілу старший лейтенант Антон Стукало отримав поранення, несумісні з життям. Йому було лише 25 років.
За свою службу офіцер нагороджений медалями «За оборону рідної держави», «Ветеран війни», відзнакою «За оборону міста-героя Харків» та нагрудним знаком «За відвагу в службі». Указом Президента України Антона Стукала відзначено посмертно орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
На честь відважного Маріо у Серебрянському лісі названа одна з висот.
Антон Стукало назавжди залишиться в пам’яті рідних, побратимів і всіх, хто його знав, як світла людина, справжній офіцер і мужній захисник України, який до останнього подиху залишався вірним військовій присязі та своєму народові.
За матеріалами Сумська обласна військова адміністрація.
Коментувати
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.