На Сумщині вперше пролунав Гімн ромів

Ті, що пройшли крізь Пораймос

8 квітня роми всього світу співали «Джелем, Джелем». У Міжнародний день ромів пісня вперше пролунала у Сумах на урочистостях, присвячених цьому святу. «Я їхав, їхав довгими дорогами ізустрічав щасливих ромів. О роми, звідки ви прийшли? З наметами щасливі на дорозі?» – йдеться у народній пісні, яка стала основою для гімна ромів, затвердженого 8 квітня 1971 року на першому Всесвітньому конгресі ромів.

«Джелем, Джелем» поряд із прапором є одним з двох загальнонаціональних символів ромського народу. Виконується не тільки на честь свята  –  її вважають народною піснею. Унікальність «Джелем, Джелем» полягає в її здатності адаптуватися до різних діалектів та орфографічних норм ромської мови в різних країнах, де живе ромська спільнота.

Також кожен виконавець аранжує мотив пісні на свій лад. І всі варіанти визнаються ромами. Проте у різних варіантах тексту точно збігаються перший куплет і приспів.

Автор слів гімну – Ярко Йованович, сербський музикант і композитор ромського походження. Під час Другої світової війни він був в’язнем трьох концтаборів. Згодом вступив до Національно-визвольної армії Югославії. Під час війни Йованович втратив більшу частину сім’ї.

Трагічна доля спіткала багатьох ромів. Серед інших – Йоганна Вільгельма «Рукелі» Тролльмана, чемпіона Німеччини по боксу в напівважкій вазі. У 1938 році Тролльман разом з тисячами інших ромів стерилізували, а в 1939 році призвали в армію. Після поранення боксера визнали непридатним до військової служби і в 1941 році відправили до концентраційного табору Ноєнгамме. Там він і загинув у 1944 році.

На фото скульптура у Бабиному Яру. У 1941 році в Бабиному Яру розстріляли 5 циганських таборів, які розташовувалися біля Києва. На фото

Близько 45 кровних родичів (в тому числі рідні дядьки та тітки) українського поета ромського походження Міхи Козимиренка загинули під час трагедії в Чернігові у серпні 1942 року. Розстріл населення ромської національності тривав три дні. Міха уцілів: мама — Варвара Минівна – перекинула його через огорожу до сусіда Олександра Бондаренка, котрий врятував хлопчика.

Саме через ці трагічні події в історії ромського народу, які відбувалися в Європі минулого століття, у пісні-гімні також згадуються Чорні легіони – нацистські війська, які здійснювали вбивства ромського населення.

Наслідком «Пораймосу» – так називається геноцид проти ромів –  стало тотальне знищення понад 80 % ромського населення Європи. На тимчасово окупованій нацистами частині Радянського Союзу було знищено 30 тисяч. Переважна більшість – в Україні.

Ромський прапор замайорив у Сумах

Всесвітній конгрес ромів також затвердив ромський прапор. Біколор з низом  зеленого кольору символізує колір трави на полях; родючість та земні цінності; синій верх – силу неба та вічні духовні цінності.

Окрім двох смуг у центрі прапора намальована «чакра». Ця емблема була обрана свідомо в честь індійської спадщини ромів. 16 спиць колеса нагадують колеса «вардо» або «вагончиків», які слугували домом для мандруючих ромських сімей.

Червоний колір чакри – це свого роду нагадування про ромів, які пролили свою кров в часи Другої світової війни; які постраждали в період геноциду. І гинуть зараз, під час повномасштабного вторгнення росії в Україну.

Ми всі українці, нас спіткала біда. Нам потрібно стояти поруч всім, і україніцям, і неукраїнцям. Хлопці згуртувалися всіх національностей і пішли захищати країну, — говорить Микола Москальов, голова ГО «Ромське національне об’єднання Сумської області».

Його підтримує Ольга Міхайленко, голова ГО «Ромський жіночий конгрес «Мануша». Обидва її брати воюють на Запорізькому напрямку. «Це наша родина, це наша країна, ми живемо тут і повинні всі триматися разом та захищати свою країну у такий важкий час», – каже пані Ольга.

Майже з перших днів вторгнення до лав територіальної оборони на Сумщині приєднався член сумської ромської спільноти Микола Буштаренко з позивним «Циган».  В інтерв’ю суспільному мовнику він зазначив, що в його підрозділі двоє бійців з позивним Циган, але ромів у війську більше, ніж відомо, адже вони зазвичай не афішують свою приналежність до ромського народу.

На жаль, ромська спільнота у Сумах втратила чотирьох своїх синів, які стали на захист України. Серед них – племінник Ольги Міхайленко Роман Мішкой, який пішов добровольцем  на фронт. Розвідник механізованого батальйону сухопутних військ України, він загинув у 2023 році під Бахмутом. Похований герой на Алеї Слави Баранівського кладовища.

Микола Москальов хоче, щоб поруч з українськими прапорами на Алеї Слави над могилами полеглих героїв майорили ромські прапори. На знак підтримки ромської спільноти Сумщини, яка є невід’ємною частиною багатонаціональної громади області, у Міжнародний день ромів вже другий рік поспіль на флагшткові поруч з будівлею Сумської обласної державної адміністрації підіймають ромський прапор.

Гей, ромале!

Багато світових знаменитостей у галузі культури та спорту мають ромське коріння. Перша «принцеса Голлівуду» 40-х Ріта Хейворт, або Маргарита Кармен – так насправді звали дівчину – народилася в сім’ї іспанського танцюриста з ромським корінням. Щоб потрапити до Голлівуду, вона зробила кілька пластичних операцій, і від іспано-ромської зовнішності не залишилося й сліду.

З ромської родини походить й учасник гурту The Rolling Stones Ронні Вуд.

Відомо, що батько короля рок-н-ролу Елвіса Преслі на прізвище Преслер також походив з ромського роду, який облаштувався на території сучасної Німеччини у 18 столітті.

Своїми ромськими генами Гітано пишався художник, скульптор, графік, основоположник кубізму Пабло Пікассо.

У батька Златана Ібрагімовича, нападника французького футбольного клубу «Парі Сен-Жермен» та капітана збірної Швеції, чемпіона Іспанії у складі «Барселони», теж ромське коріння. Товариші по команді за це називали Златана «lo Zingaro».

Знаменитого танцюриста фламенко і балету, хореографа і актора Хоакіна Кортеса журнал «Elle» включив в десятку найсексуальніших чоловіків світу. Його батько — з північноафриканських ромів-кале, які серед іспанських ромів мають прізвисько «маври». Тому народжений в Іспанії Кортес сам себе називає «наполовину мавром – наполовину ромом». Але Кортес знаменитий не тільки тим, що прекрасно танцює. У 2000 році він організував кампанію «Stop Antigypsyism» («Стоп ромофобія!»).

Амаре мануша (Наші люди)

Ромська громада має давню й багату культуру, а її історія на території України налічує понад 600 років. За даними громадських організацій, до 2023 року в Україні проживало від 200 до 400 тисяч ромів. До війни найбільша кількість ромів фіксувалася в Закарпатській, Харківській, Одеській, Донецькій областях.

В ромській спільноті понад 15-и етнічних груп. Серед них — серви, котляри, лаварі, плащуни та крими. Всі вони відрізняються мовою, культурою та традиціями.

У Сумах районом компактного проживання ромів є Баранівка. Вони заселили цей мікрорайон у 1956 році, коли тут зупинилася їхня кочова громада. Почалася зима, і ромів, що мерзли в кибитках, прихистили місцеві жителі. А вже навесні роми почали будувати свої будинки.

У Шостці найбільша кількість ромів проживає у Садовому мікрорайоні. А от у селах Шосткинської громади, компактне проживання ромів спостерігається у с.Пирогівка, тут вони мешкають з 50-х років минулого століття. Ще до початку 2000-х років у Пирогівці проживав циганський барон.

Під час повномасштабного вторгнення близько 100 тисяч ромів стали біженцями та перебувають поза межами України.

84% ромів, які взяли участь у дослідженні Міжнародного благодійного фонду «Чіріклі» «Досвід внутрішньо переміщених ромів під час війни», мають негативний досвід перебування в евакуації. Половина респондентів повідомили про пошкоджене або зруйноване майно.

Ромська спільнота – одна з найбільш уразливих соціальних груп в українському суспільстві, щодо якої існує характерний високий рівень міжетнічних упереджень та соціальної дистанції. Повномасштабне вторгнення зумовило зростання вразливості ромської спільноти.

Відповідно, протидія мові ворожнечі та негативним етнічним стереотипам стосовно ромів залишається актуальною.

Роми в багатонаціональній Україні це також «амаре мануша» – «наші люди». Люди, які внесли значний внесок в українську та світову культуру та заслуговують на повагу та гідне ставлення.

Закон України «Про медіа» забороняє мову ворожнечі в інформпросторі та передбачає серйозну відповідальність за поширення дискримінаційних висловлювань та мови ворожнечі. Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення має право анулювати ліцензію або скасувати реєстрацію медіа за подібні порушення.

Наразі медіарегулятор у співпраці з Уповноваженим Верховної ради з прав людини та взаємодії з представниками національних спільнот та корінних народів працює над критеріями віднесення інформації до такої, що порушує вимоги законодавства щодо поширення мови ворожнечі.

Ромський Кобзар

На урочистостях, організованих громадськими організаціями «Ромський жіночий конгрес «Мануша» та «Ромське національне об’єднання Сумської області» і присвячених Міжнародному дню ромів, дві дівчинки у ромському національному вбранні – Єва та Марина – читають вірш Міхи Козимиренка.

Народжений у сім’ї українки і рома, він перекладав твори Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка. За любов до творчості Шевченка Міху Козимиренка прозвали «ромським Кобзарем». Завдяки йому вперше прозвучав ромською мовою гімн «Ще не вмерла Україна».

Сумщина теж має своїх талановитих письменників ромського походження – родину Щербакових-Волошиних. Микола Іванович Щербаков в молоді роки був артистом в театрі «Ромен», театрі опери та балету в Дніпрі. У 90-і повернувся на батьківщину, у Суми. А ще він автор багатьох творів у прозі, зокрема повісті «Помста цигана».

Від дідуся успадкував письменницький талант його онук – Амір Волошин, який пише у жанрі фантастики. Свої перші оповідання «НЛО i Чорнобильська АЕС» та «Творцi земних прибульцiв» Амір написав у 15 років. Потім вийшли ще твори «Ельза», «Часомобіль».

Міжнародний день ромів – це не лише про святкування. Це день пам’яті, гідності та боротьби. День, коли суспільство говорить про біль історичних травм, про сучасну дискримінацію, про виклики збереження мови й культури. Але водночас – це день надії. Надії на те, що рівність і повага стануть основою українського суспільства, де кожна людина має значення.

Коли у світ цей прийде ром, засяє зірка над шатром, всміхнуться тихо гори й доли, здригнуться коні в чистім полі.

Запалить місяць чорні хмари, озвуться скрипки і гітари, а з ними й пісня за селом,коли у світ цей прийде ром…
(М. Козимиренко)