Понад три роки жителька Новгорода-Сіверського Ганна Горбач, разом із сином та онуком живуть у гаражі. Всередині облаштували кімнату розміром чотири на чотири метри та змурували грубку, щоб грітися і готувати їжу.
До гаража родина переселилась після того, як у 2021 році згорів їхній двоповерховий будинок з усім майном. Місяць тому помер чоловік Ганни. Наразі родина живе на дві пенсії з інвалідності — приблизно шість з половиною тисяч гривень. Проте Ганна не полишає намірів повернутись до власного дому, пише Суспільне Чернігів.
“Кімнатка, де ми живемо зараз, це була майстерня сина, він тут ремонтував взимку техніку. Замерзала вода у нас, коли було до -20 градусів, але все одно нас рятує ця кімнатка. Груба більш ніж половину займає, бо вона нас рятує у мороз, холод. Дідусь там спав, а тепер я туди перейшла. А це ліжко двоярусне: зверху спить старший син, а внизу онуку місця вистачає,- розповідає пані Ганна.
Чоловік Ганни був сліпий та мав першу групу інвалідності.
“Він був не оптимістом, усе сприймав, як є. У мене ж зовсім інший характер. Не зміг цього всього витримати, тому й помер. 64 роки всього, хіба це вік”, — пригадує жінка.
Про те, що будинок згорів, жінка дізналась телефоном. В той час вона була на заробітках у столиці, там доглядала за маломобільними людьми. Працювати, згадує, мусила, бо за рік до пожежі померла її дочка, яка мала онкозахворювання.
“Всі були комунікації, всі зручності, вся техніка, меблі – все, що потрібно для життя нормальної людини. Не тільки одного, а сім’ї. Нас тут жило дуже багато людей”.
Згорілий будинок поступово розібрали, його залишками опалювали гараж. Уцілили тільки дві ванни, які тепер лежать на подвір’ї.
“Наливаємо воду влітку, зимою ми не миті. Те, що основне, помили – голову ноги. У тазиках”.
Початок повномасштабного вторгнення Ганна зустріла у Чернігові.
“Я якраз у сестри жила і була на Бобровиці, під цими бомбами страшними. Те, що з полицею ходжу, – це мені так Чернігів дав, оці бомби, воно на нерви дало і я зовсім впала на ноги”.
Наразі, розповіла жінка, дохід родини – це дві пенсії з інвалідності: її та синова. Після пожежі, каже Ганна, отримали вісім тисяч гривень допомоги від міської ради. Від районної військової адміністрації родині пропонували житло у селах з можливістю майбутнього викупу.
“Наприклад, у Кіровому (нині Троїцьке, — ред.), по трасі, там два будиночки. За один тоді просили три тисячі доларів, за другий – півтори. А у нас таких грошей нема. А в Комані сказали «Ось поживіть, тут треба зробити піч, в іншому будинку треба зробити опалення». Ми хотіли спочатку піти на квартиру кудись, але хлопці мої, особливо внучок: «Бабусю, я нікуди не піду. Я тут народився і виріс, я хочу тут жити. Я зможу побудувати»”.
Жінка звернулась за допомогою до благодійної організації БФ “Рокада”.
Уже після смерті дідуся приїжджали, подивились тут усе, фотографували. Сказали, чекайте на результат, ь- розповідає жінка.
Соціальна працівниця БФ “Рокада” Олена Данилец говорить, що на сьогоднішній день вже погоджено придбати для цієї родини побутову електротехніку, плиту електричну з духовкою та холодільник.
Джерело: Суспільне Чернігів
Коментувати
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.