Чорним птахом прилетіла ще одна лиховісна звістка до Шосткинської громади. Вчергове пекучий біль стискає серця рідних від втрати свого сина, батька, брата. Вони чотири місяці сподівалися й чекали, але він повернувся останнім шляхом до рідного порогу на щиті, стрілець взводу охорони, солдат Сергій Вікторович Воловік. Йому назавжди 44. Про загибель нашого земляка повідомив міський голова Микола Нога.
Народився Сергій Воловік 19 жовтня 1979 року у селі Кам’янка Середино-Будського району, тут пройшли його перші дитячі роки. На навчання пішов вже у Середино-Буді. Після закінчення школи вступив до Зноб -Новгородського училища, за спеціальністю «Тракторист».
Здобувши професійну освіту, Сергій повернувся до Середино – Буди і став працювати у місцевому РЕСі. Задля кар’єрного зросту юнак вирішує опанувати спеціальність електрика у Глухівському технікумі. Тривалий час Сергій працював у Києві.
Згодом створив родину, в якій на світ з’явилися два сина, Павло та Олексій. Сергій Вікторович любив їх понад усе, цікавився справами і невтомно передавав свій досвід у риболовлі. Люблячий син, батько і чоловік весь вільний час намагався проводити з родиною.
До Шостки сім’я Воловік приїхала у лютому 2024 року. Їх рідне місто потерпало від постійних обстрілів з боку країни – агресора. Задля збереження родини вони вимушені були покинути рідну домівку… Згодом Сергій Вікторович був мобілізований до лав Збройних Сил України.
Його особиста війна тривала чотири місяці… 30 червня 2024 солдат Сергій Вікторович Воловік, стрілець взводу охорони загинув під час виконання бойового завдання з оборони та відсічі збройної агресії російської федерації проти України. Він поліг поблизу населеного пункту Урожайне Волноваського району Донецької області.
Непоправна втрата для шкільної родини Середино-Будської школи, де навчався Сергій. Його вчитель згадує щирого, завжди усміхненого хлопця, який залишиться в його пам’яті добрим, відвертим та готовим прийти на допомогу. Своєю енергією він заряджав буквально всіх, говорить Олександр Рубик, вчитель полеглого Героя.
Війна безжалісно забирає тих, хто мав ще жити, радіти життю, зустрічати на світ своїх дітей, онуків, доглядати батьків та проводжати їх у засвіти. Але нині проводжають в останній путь батьки своїх синів і дочок, жінки – чоловіків, а діти – батьків.
Стоячи на колінах, шосткинці провели Героя, який приєднався до небесного воїнства. Вічна і світла пам’ять захиснику. Він віддав найцінніше, життя, яке так любив.
Коментувати
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.