23 листопада, у День пам’яті жертв Голодомору, у Шосткинській центральній міській бібліотеці вшановували пам’ять жертв мільйонів життів, втрачених через організований голод в Україні.
Ця скорботна дата нагадує нам про жахливий геноцид. Масовий голод 1932-33 років зачепив більшість українських регіонів. Майже в кожній родині є старші члени родини, які зберегли пам’ять про страшну трагедію. А завдання сучасних українців – передати знання про Голодомор майбутнім поколінням.
Загинули мільйони людей. Назвати точну кількість жертв складно, адже тодішній режим замовчував трагедію.
Цього року ми втретє відтворюємо події страшних років та згадуємо жертв комуністичного геноциду в умовах повномасштабної геноцидної війни росії проти України. Трагічні події, які ми переживаємо, засвідчують: жива пам’ять надзвичайно важлива; ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені світовою спільнотою, а жертви – гідно вшановані.
Пам’ять про Голодомор зберіг та відтворив і автор книги, яку презентувала Анжеліка Пенкина. Йому 94 і він пам’ятає Голодомор донині. «Я там жив, голодав та не згас» – книга поезій Леоніда Коровника. Вірші з цієї збірки українською та англійськими мовами декламували учасники години пам’яті «І плакала свічка в скорботі».
Щороку все більше українців беруть участь в акції «Запали свічку». Традиційно, шосткинці разом зі всією країною долучилися до всеукраїнської акції «Запали свічку» та вшанували загиблих хвилиною мовчання. І де б ми не були, сьогодні запалюємо свічку пам’яті, як прояв скорботи, пам’яті та віри в перемогу.
Джерело: Шосткинська центральна міська бібліотека
Коментувати
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.