Життєрадісний, працьовитий і щирий – таким назавжди залишиться у пам’яті рідних і близьких шосткинець Сергій Компанець. Він умів підтримати, першим приходив на допомогу і понад усе любив свою родину.
Коли ж прийшла війна, не зміг залишитися осторонь і став на захист України, віддавши за неї найдорожче – власне життя.
Компанець Сергій Ігорович народився 13 червня 1986 року в місті Шостка у багатодітній сім’ї, де зростали двоє братів і сестричка. З дитинства він пізнав, що таке відповідальність і праця — ще з 8 класу почав допомагати родині, підтримуючи батьків у турботі про молодших.
Навчався у Шосткинській загальноосвітній школі №6, після чого здобув професію тракториста-машиніста у Воронізькому професійно-технічному училищі №42.
Сергій не цурався жодної роботи: працював на деревообробному виробництві, на будівництві — всюди, де були потрібні його руки та наполегливість. Він не вмів сидіти без діла. Любив техніку, із захопленням ремонтував автомобілі, знаходячи у цьому і розраду, і радість.
Власних дітей не мав, але всім серцем любив свого племінника Кирила та похресницю Полінку — вони були для нього особливими, рідними душею. Сергій був людиною світлою і щирою: життєрадісний, працьовитий, справедливий, мужній. Завжди першим приходив на допомогу, умів підтримати, підбадьорити. Його усмішка, доброта і відкрите серце притягували людей — він мав багато друзів і по праву був душею компанії.
У перші дні повномасштабного вторгнення він добровільно став на захист України. Згодом повернувся додому, але вже у січні 2023 року, не залишившись осторонь, знову взяв до рук зброю – боронити рідну землю. Служив солдатом протитанкового відділення. Виконував бойові завдання на Донецькому та Запорізькому напрямках. Мав позивний «Комп».
Останні слова нашого земляка були сповнені турботи про рідних. У розмові з похресницею він попросив передати сестрі: «Нехай не хвилюється, я приїду і зателефоную…» Того дзвінка рідні так і не дочекалися…
Його найбільшою мрією було повернутися додому, обійняти рідних… Створити власну щасливу родину, мати дітей і виховувати їх у коханні та злагоді – у вільній і мирний Україні….
6 жовтня 2024 року Сергій загинув поблизу населеного пункту Мала Токмачка Запорізької області під час виконання бойового завдання, внаслідок ворожого артилерійського обстрілу. Деякий час вважався зниклим безвісти… Та дива не сталося. Герой повернувся на щиті.
Світла пам’ять про Сергія Ігоровича назавжди залишиться у серцях рідних, близьких, фронтових побратимів і всіх, хто його знав. Він віддав найдорожче — своє життя — за Україну, за наше майбутнє, за мир. Вічна пам’ять Герою!
Коментувати
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.