11 вересня Богдан Бабинець востаннє зателефонував рідним. Він ішов на пошту забрати довгоочікувану посилку — звичайна розмова, яка для його сім’ї назавжди залишиться останнім теплим спогадом. Наступного дня серце захисника зупинилося після тяжкого поранення, отриманого внаслідок авіаційного удару на Донеччині. Йому було 44 роки.
Богдан Леонтійович Бабинець народився 23 вересня 1981 року в Шостці. Він зростав у багатодітній родині, був наймолодшим – разом із сестрою та братом.
У їхній сім’ї особливе місце посідала музика. Саме вона з дитинства стала частиною життя Богдана. Він навчався у Шосткинській школі №1, а паралельно відвідував дитячу школу мистецтв, де опановував гру на фортепіано.
Після школи вступив до професійно-технічного училища №19 у Шостці та здобув професію продавця промислових і продовольчих товарів. Та найбільшою справою його життя все ж залишалася музика.
У 2000 році Богдан разом зі своїм найкращим другом, кумом і названим братом створив музичний гурт «Корсар». Відтоді музика стала для нього не просто захопленням. Він жив нею – виступав, співав, брав участь у міських заходах і дарував людям гарний настрій.
Для багатьох шосткинців Богдан запам’ятався саме таким – відкритим, товариським, позитивним і доброзичливим. Він легко знаходив спільну мову з людьми, умів підтримати, допомогти й просто бути поруч. Друзі та близькі знали: на нього можна покластися.
Найважливішою ж для Богдана була його родина. Він був одружений із Галиною, разом вони виховували доньку Крістіну.
28 лютого 2024 року Богдан підписав контракт із військовою частиною А7405 і став на захист України.
Службу проходив у званні молодшого сержанта, обіймаючи посаду майстра ремонтної майстерні безпілотних авіаційних комплексів. Брав участь у бойових діях на Сумському, Харківському та Донецькому напрямках.
Серед побратимів його знали за позивним «Бода» – скороченим варіантом від імені Богдан.
За час військової служби захисник був відзначений нагородами учасника бойових дій.
Війна не змінила його любові до простих речей, які роблять життя справжнім. Богдан мріяв повернутися додому, зібрати знову весь склад улюбленого «Корсара» та разом із друзями займатися музикою.
Мріяв про звичайне мирне життя. Хотів знову сісти за улюблену гру «S.T.A.L.K.E.R.», великим фанатом якої був. Хотів просто бути поруч із дружиною, донькою, рідними та друзями.
11 вересня 2026 року Богдан востаннє говорив із сім’єю. Він зателефонував близьким і розповів, що йде на пошту отримати довгоочікувану посилку.
Звичайна буденна мить. Звичайна розмова.
Тоді ніхто не знав, що вона стане останньою.
Цього ж дня Богдан отримав поранення, несумісні з життям, унаслідок авіаційного удару керованою авіаційною бомбою (КАБ) у Слов’янську Краматорського району Донецької області.
12 вересня 2026 року захисник помер від отриманих поранень. Йому назавжди залишиться 44.
Для рідних Богдан назавжди буде люблячим чоловіком, турботливим батьком, наймолодшим сином у родині, братом, другом і кумом.
Для побратимів – надійним товаришем і військовослужбовцем, який із честю виконував свій обов’язок.
А для тих, хто знав його в мирному житті, він залишиться людиною, яка любила музику, людей і саме життя. Людиною, яка вміла дружити, підтримувати, допомагати та дарувати іншим гарний настрій.
Особливо боляче сьогодні від того, що його мрії були такими простими.
Знову зібрати «Корсар». Пограти у «S.T.A.L.K.E.R.». Повернутися додому. Обійняти рідних. Просто жити. Ці мрії Богдана Бабинця так і залишилися нездійсненими.
Вічна пам’ять і шана захиснику України.
Коментувати
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.