Шостка попрощалася з Максимом Оберемком – військовим, який мріяв повернутися до родини

Максим Оберемок захищав Україну, допомагав побратимам і понад усе любив свою родину. 16 жовтня його життя трагічно обірвалося внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, коли захисник повертався з бойового завдання. У нього залишилися дружина та 16-річна донька.

Максим Оберемок народився 15 травня 1978 року в Шостці. Навчався у школі № 11, потім здобув фах електромонтера у професійно-технічному училищі № 10. Згодом опанував професію водія, якій присвятив значну частину життя.

Працювати Максим почав ще у 18 років. Був водієм на міських підприємствах, їздив на заробітки, звик усього досягати власною працею. Рідні та друзі пам’ятатимуть його як працьовитого, доброзичливого й товариського чоловіка, який умів знаходити спільну мову з людьми та завжди був готовий допомогти.

Він любив риболовлю, захоплювався автомобілями, міг годинами ремонтувати техніку. А коли розпочалася велика війна, його вміння стали у пригоді й військовим – Максим допомагав ремонтувати автомобілі.

Найбільшим скарбом для нього була родина. Разом із дружиною Іриною виховував доньку Анастасію. Він безмежно любив свою дівчинку, підтримував її, дбав про неї та хотів зробити щасливою. Дружина й донька були для Максима найдорожчими людьми, його домом і сенсом життя.

9 лютого 2025 року Максим став до лав Збройних Сил України. У званні солдата служив водієм, мав позивний «Дед». Виконував бойові завдання на Луганському, Харківському та Сумському напрямках. За зразкове виконання службових обов’язків був нагороджений.

Навіть далеко від рідних Максим намагався щодня бути поруч із ними хоча б голосом. Щоранку телефонував своїм дівчаткам, говорив слова любові й обіцяв повернутися додому. За цими дзвінками були турбота, надія та віра в майбутню зустріч.

Та 16 жовтня 2026 року життя Максима Віталійовича трагічно обірвалося внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, коли він повертався з бойового завдання. Він не повернувся до своєї родини, яка так чекала на нього.

У рідних залишаться спогади про люблячого чоловіка й батька, у друзів – про надійного товариша, а в земляків – про людину, яка стала на захист України та допомагала військовим.

Світла пам’ять Максиму Оберемку. Щирі співчуття його дружині, доньці, рідним і близьким. Вічна пам’ять і вдячність захисникові України.