Виявляється, що в нашій місцевості зростає унікальне дерево хвойної породи – модрина. Натрапили ми на нього зовсім випадково, коли приїхали у Собицькій ліс. Адже в більшості воно зростає на території України, у Карпатах. Дві величезні модрини стоять за півтора кілометра від с.Тиманівка, на південному кордоні Великого Собицького бору, який до 1786 року належав Новгород-Сіверському монастирю.
Як говорить шосткинський краєзнавець В’ячеслав Кириєвський, цей ліс згодом став казенним і його взяли під охорону сторожі. На карті 1863 року на цій місцевості позначені будинки стражників, від яких до нашого часу збереглися тільки земляні горбики, під якими – залишки фундаменту з дерев’яних колод, розповідає пан В’ячеслав та показує мапу, якій більше, ніж півтора сотні років.
Південний Кордон казенного Собицького бору був облаштований у першій половині 1800-х років, при царю Миколі І. По його периметру був виритий ров, який щороку оновлювався. Заходити селянам за нього, тобто на територію казенного лісу, заборонялося. Не можна було випасати тут і худобу. На порушників накладали чималі штрафи.
Цей Кордон проіснував у робочому стані до 1960-х років. Будинок сторожів та господарчі споруди стояли там ще довгий час, до 90-х років. За словами тиманівців, там жили заробітчани, які приїжджали на роботу у лісгосп, на посадку лісу. Розповідають, що у буремні 90-ті у сторожовому будиночку ховався біглий злочинець. Після його арешту, селяни ще деякий час остерігалися ходити до лісу по стежці повз будинок.
І ще один цікавий факт, а може й місцева легенда, що собицькі модрини сторожують золото, приховане під ними півтора століття тому стражником, який збагатився на краденому лісі.
Коментувати
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.