Собицький бор продовжує вражати своїми природними витворами. Адже тут, крім сосен відомого вченого-лісівника Василя Огієвського, стоять ті, які були посаджені більше ста років тому. Їх висадили хуторяни, що проживали в хуторах навколо Собича та Тиманівки. До речі, цих хуторів вже немає. Більшість з них зникла у 30-х роках ХХ століття, коли відбувалася велика колективізація і хуторян переселяли у ближні села.
Поки хуторяни жили в своїх обійстях, вони займалися риболовлею, бо навколо були озера і річка Десна, а також бджільництвом. І цьому як доказ була сосна з великим дуплом у Собицькому бору, на яку ми натрапили зовсім випадково. Як пояснив місцевий краєзнавець В’ячеслав Кириєвський, це бортне дерево.
Природнє гніздо диких бджіл в дуплі кривої двовікової сосни на Веселому Груді Великого Собицького Бору на Десні з’явилося в розщілині стовбура сосни. Внизу стовбура було зроблено кимось розпил й забрано мед. Зрозуміло, після того, як були вигнані, викурені димом бджоли. У давнину такі дерева, роздерті всереседині дуплами, де оселилися бджоли, звалися бортними (дупляними), знищення яких каралося великими штрафами,- розповідає краєзнавець.
І ще одне чудо природи зустрілося нам в цей день у Собицькому лісі. Як говорив вчений Василь Огієвський, цариця наших лісів -сосна. Так от, ми натрапили на дерево, яке, дійсно, заслуговує цього статусу. Перед нами стояла велична сосна.
Її висота сягала далеко за десятки метрів. Стовбур виглядав як міцна рукотворна колона, яка підпирає небо. Щоб його охопити, треба не менше три дорослих людини. Такої величі ми ще не бачили! В’ячеслав Кириєвський назвав її Сіверська секвоя.
Секвоя вічнозелена – найвище дерево планети, що досягає висоти до 130 метрів і діаметр стовбура 8,5 -9 метрів.
Сосна – Цариця Великого Собицького Бору доганяє своєю товщиною тисячолітнього Царя Дуба, що стоїть неподалік біля святої криниці у Веселого груда – Лисої гори на Лівобережній Десні, – говорить краєзнавець.
Не менш вражаюча знахідка у цьому лісі був тисячілітній дуб. Вздовж лісової стежки їх стояло декілька. Один з них був неймовірної товщини з розкидистою кроною. Не зупинитися біля нього неможливо. Звичайно, всі спробували його обійняти, але тільки вчотирьох це ледве вийшло. Скільки цоьму дубу років, можна тільки здогадатися. Якщо відомому Мізенському – 500 років, то цей, безперечно, старший чи не вдвічі!
Все, що нам вдалося побачити в Собицькому борі – вражає та надихає побувати тут ще не один раз, адже цей ліс береже неймовірні сторічні природні витвори та історію наших пращурів, які колись тут проживали.
Коментувати
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.