Свій шлях у війську гвардієць на псевдо Потап розпочав у 2021 році зі строкової служби. Згодом підписав контракт із 2 Шосткинським полком і свідомо обрав взвод спеціального призначення. Його приваблювала велика техніка, а сьогодні він — механік-водій групи бронетанкової техніки, який виконує бойові завдання з евакуації поранених і загиблих побратимів.
«Я від початку хотів працювати на великій техніці. Коли підписав контракт, то вже знав, куди хочу потрапити. Не думав, що доведеться проходити через стільки випробувань, але зупинятися не було часу», — каже Потап.
У 2022 році на початку повномасштабного вторгнення Потап на БТР вирушив до Чернігівщини, де гвардійці тримали оборону на підступах до міста, стримуючи просування російських військ. Уже за тиждень під час мінометного обстрілу його бронетранспортер згорів. Та втрата машини не означала завершення роботи — військовослужбовці продовжили виконувати завдання у складі піхоти.
Згодом його службовий шлях тісно пов’язався з евакуаційними виїздами, де від справності техніки, витримки екіпажу та швидкості рішень залежить людське життя.
«Був випадок, коли під час евакуації в нашу машину влучив ворожий FPV-дрон. Увесь екіпаж отримав контузії, але ми змогли проїхати ще приблизно 15 кілометрів і повернутися до пункту постійної дислокації. У такі моменти головне зібратися й довести завдання до кінця», — говорить гвардієць.
Особливо напруженими стали виїзди на Сумському напрямку. Під час однієї з евакуацій розпочався мінометний обстріл. Екіпаж устиг забрати пораненого побратима та доправити його до карети швидкої допомоги. Дорогою обстріл не припинявся, а ворожий безпілотник коригував вогонь, переслідуючи військових.
«Ми розуміли, що поруч медики й поранений, якого потрібно врятувати. Нам вдалося відвести ворожу “пташку” за собою, подалі від карети швидкої. Того дня всі дісталися місць призначення.
Наступного дня ми знову вирушили на евакуацію на ту саму позицію — цього разу за загиблим побратимом. До операції готувалися всю ніч. Артилерія та мінометний розрахунок забезпечували вогневе прикриття, щоб ми могли непомітно для ворога дістатися позиції. Ми швидко заїхали, забрали загиблого й успішно повернулися назад», — розповідає Потап.
За кожним таким виїздом — ризик, відповідальність і робота, яку не завжди видно за кадром. Для механіка-водія Потапа броня — це можливість дістатися туди, звідки потрібно вивезти своїх. Його робота — вести машину крізь небезпеку, щоб у побратимів був шанс повернутися.
Коментувати
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.