Назавжди 35: до Небесного війська доєднався ще один Герой з Шостки – боєць штурмової бригади “Лють”, двічі нагороджений «Золотим хрестом» Олександр Логвінов

Сьогодні, 10 вересня, шосткинці провели в останню путь відважного Захисника України – Олександра Логвінова. Його життя було прикладом відваги, любові до родини та відданості рідній Україні. Олександр Логвінов завжди стояв на захисті справедливості, не шкодуючи сил і часу. Пам’ять про нього назавжди залишиться у серцях рідних, друзів та побратимів, які знали його як світлу, щиру та мужню людину.

Логвінов Олександр Олександрович народився 28 січня 1990 року в м. Шостка, у багатодітній родині. Чотирьох хлопчиків і дівчинку мама виховувала сама. Саша зростав спокійним, вихованим, чемним. Займався спортивним орієнтуванням (а пізніше – футболом), гарно малював. Любов до спорту Олександр зберіг на усе життя.

Після закінчення загальноосвітньої школи №12 юнак пішов навчатися до вищого професійного училища № 19 за спеціальністю «Муляр». Строкову службу проходив у м. Павлодар Дніпропетровської області. Після повернення наш земляк тривалий час працював у Києві.

За словами рідних, з самого малечку Олександр мав загострене почуття справедливості. Саме тому у 2014 році не бачив іншого шляху, як взяти участь в антитерористичній операції на сході України (АТО).

Повернувшись до Києва, чоловік працює в охороні, потім переходить служити в поліцію. У столиці чоловік одружився з коханою Юлією, а незабаром народилася улюблена «татова донечка» Веронічка. Життя налагоджувалось.

З початком повномасштабного вторгнення Олександр приєднався до штурмової бригади «Лють», у складі полку «Сафарі». Його відвага, рішучість і готовність захищати мир та спокій на рідній землі стали прикладом для багатьох побратимів. Олександр Логвінов двічі був нагороджений відзнакою Головнокомандувача Збройних сил України: «Золотий хрест» у 2024 та 2025 роках.

Справедливий, світлий, щирий, відкритий, борець за правду – саме таким запам’ятають його друзі та рідні.

У нашого земляка була заповітна мрія – щоб його семирічна донечка зростала у вільній та мирній Україні…

4 вересня 2025 року серце Захисника перестало битися. У народній пам’яті він залишиться відважним воїном, який віддав своє життя заради нашої Батьківщини… Вічна шана! Вічна вдячність!