Початкова школа «Паросток» у Шостці вже вісім років впроваджуює STEM-освіту, перетворюючи уроки на справжні дослідницькі лабораторії. Це не просто навчання, а інтеграція наук, технологій, інженерії, мистецтва та математики, що дає дітям цілісне розуміння світу. Учні не лише вивчають предмети, а створюють власні інженерні моделі. Новий проєкт четвертокласників — «Моє доступне місто для всіх» — присвячений безбар’єрності та допомозі людям з інвалідністю.
Поштовхом до змін стала педагогічна поїздка вчителів до Новопечерської школи в Києві. Саме там педагоги побачили, як реалізуються STEM-проєкти на сучасному рівні, і привезли цей досвід до Шостки.
Першим шкільним проєктом стало «Яблуко». Згодом з’явилися інші масштабні ініціативи — «Подорожуймо Україною», де діти досліджували екосистеми рідного краю та життя видатних людей Сумщини, а цьогоріч — великий проєкт «Місто майбутнього».
Результат кожного навчального циклу — це макети, моделі, малюнки, аплікації або вироби з конструктора LEGO. Діти переходять від теорії до практики, і саме це, за словами вчителів, найбільше формує інтерес до знань.
4 листопада учні 4-В класу разом із класною керівницею Любов’ю Кулик презентували черговий проєкт — «Моє доступне місто для всіх». Його тема — безбар’єрність і доступність простору для людей з інвалідністю.
Артем і Данііл створили з LEGO макети пандусів майбутнього. Хлопці переконані: їхні розробки здатні допомогти долати ті перешкоди, з якими щодня стикаються люди на візках.
Артем презентував модель пандуса, який активується автоматично, щойно на нього заїжджає візок. За його задумом, плитка, що висувається з основи, допомагає людині без сторонньої допомоги піднятися вгору.
«Людям на візках дуже важко підійматися по звичайних пандусах — їх тягне вниз. Тому я придумав механізм, який вмикається кнопкою й допомагає піднятися на інший поверх», — пояснив школяр.
Клас обрав тему безбар’єрності не випадково — 4-В має статус інклюзивного. Серед учнів є дитина з інвалідністю, а отже — і природне розуміння того, що доступність простору не абстракція, а реальна потреба, говорить вчителька Любов Кулик.
Окрема частина проєкту пов’язана з Даніілом. Тема людей з особливими потребами для нього — не просто шкільне завдання. Хлопець виріс поруч зі старшим братом, який мав важку і невиліковну хворобу та тривалий час був прикутий до ліжка.
«Я завжди бачив, наскільки важко йому було навіть у найпростіших речах», — каже Данііл.
Ми поспілкувалися з хлопцем особисто. Він розповів, що конструювання полюбив ще в три роки, коли дядько подарував цілу коробку деталей LEGO. Спочатку він відтворював героїв гри Minecraft, а з початком повномасштабної війни почав створювати макети військової техніки. Згодом — цілі набори власних винаходів.
«Хочу придумувати такі речі, щоб людям було легше жити. Бо якщо можеш допомогти — треба допомагати. Я дуже люблю конструктори, і в мене їх багато. Батьки мене підтримують, а вчителі — допомагають розвиватися. Мені подобається не тільки будувати, а й проводити експерименти — звісно, під наглядом дорослих», — каже Данііл.
Під час роботи над проєктом він замислився над тим, що люди з інвалідністю не можуть відвідувати багатьох розваг і атракціонів. Тому він сконструював спеціальний «доступний атракціон» — і вже продумує, як удосконалити модель.
Даніїл мріє стати інженером і, як він каже, «створити речі, які зроблять життя людей простішим».
Проєкти на кшталт «Моє місто для всіх» — це не тільки про навчання. Це про виховання емпатії, відповідальності та розуміння, що змінювати світ можна ще у початковій школі.
І якщо хтось із цих дітей одного дня справді спроєктує сучасний ліфт, безбар’єрний транспорт чи розумний пандус — починатиметься це не з університетської аудиторії, а з маленької шкільної лабораторії, де ідеї народжуються з щирого бажання допомогти іншим.
Коментувати
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.