Довгий час його вважали зниклим безвісти, але родина до останнього вірила у диво: шосткинці попрощалися із захисником Сергієм Огородніковим

Майже рік вважали його безвісти зниклим після виконання бойового (спеціального) завдання на рідній Сумщині, 26 лютого 2025 року. Сергій Огородніков, на позивний “Сова”, стрілець-снайпер став назахист Батьківщини у перший рік повномасштабного вторгнення. Сьогодні Шостка провела в останню путь мужнього захисника.

Сергій Ігорович Огородніков народився 4 лютого 1988 року у селищі Вороніж на Шосткинщині. Навчався у Воронізькій ЗОШ №3, а після отримання неповної середньої освіти здійснив свою дитячу мрію — вступив до Воронізького професійного училища № 42 на спеціальність «водій».

Дуже любив риболовлю та автомобілі. У дорослому віці мріяв про велику дружню родину, власний будинок і сімейний затишок. Був щирим, добрим, товариським, завжди готовим прийти на допомогу. Серед друзів — душа компанії.

Після початку повномасштабного вторгнення у жовтні 2022 року Сергій долучився до лав Збройних сил України, ставши стрільцем-снайпером у складі одного з бойових підрозділів. Попри труднощі він мужньо виконував обов’язок із захисту рідної землі. За час служби зарекомендував себе відповідальним, дисциплінованим і надійним військовим, який підтримував побратимів та ніколи не залишав нікого у біді.

Мав позивний «Сова», однак побратими часто називали його «Філін» — за мудрість, проникливість і спокій, якими він вирізнявся. 8 грудня 2022 року в районі н.п. Білогорівка, Луганської області наш земляк отримав мінно-вибухову травму, однак повернувся до служби й продовжив боронити Україну на різних ділянках фронту.

Сергій Ігорович Огородніков загинув 26 лютого 2025 року під час виконання бойового (спеціального) завдання в районі н.п. Червоний Кут Сумської області. Довгий час вважався зниклим безвісти, але родина до останнього вірила у диво. На жаль, сподівання не справдилися — отримано остаточне підтвердження загибелі Воїна Світла…

Низько схиляємо голови у скорботі та шані перед світлою пам’яттю Сергія Ігоровича. Молимося за його родину, яка віддала найдорожче заради України та кожного з нас. Герої не вмирають — вони живуть у нашій пам’яті та у вільній Україні, яку виборювали.