До повномасштабного вторгнення Євген присвятив музиці майже половину свого життя. Гвардієць 2 Шосткинського полку грав на бас-гітарі у складі рок-гурту «Моноліт», виступав на концертних майданчиках по всій Україні та записував музичні альбоми.
«Їздив з концертами по всій країні, записував альбоми, був справжній рок-н-ролл!», — згадує Євген.
Втім, шлях у музику для нього почався зовсім несподівано.
«Колега, з яким ми тоді працювали разом, почав опановувати електрогітару та збирав гурт. Він запросив мене на репетицію. Я погодився, але виявилося, що бас-гітарист не зміг прийти. Друг запропонував мені взяти бас-гітару і спробувати щось зіграти. Я відповів, що взагалі не вмію грати й навіть не уявляю, що потрібно робити. А він каже: “Я покажу, а ти повторюй”. На диво, у мене почало виходити. Так ми програли кілька годин, а вже наступної суботи зібралися знову. Саме так і розпочався мій музичний шлях», — розповідає гвардієць.
З початком повномасштабного вторгнення Євген зрозумів, що настав час захищати державу. Поки обирав підрозділ для служби, займався волонтерством та допомагав в організації поховань полеглих військовослужбовців.
«Від початку повномасштабного вторгнення було розуміння, що потрібно захищати нашу державу. Пізніше разом із моїм колегою по гурту ми вирішили долучитися до лав Національної гвардії. Тому що сьогодні всі мають бути або у війську, або для війська», — говорить Євген.
До лав Національної гвардії України Євген долучився у 2024 році. Спочатку проходив службу на посаді такелажника у роті бойового та матеріального забезпечення. Згодом виконував завдання у складі зведеного підрозділу, який тримав оборону Торецька. Нині проходить службу у вузлі зв’язку 2 Шосткинського полку.
Попри службу, музика залишається важливою частиною його життя. У 2025 році гурт провів десять концертів для українських захисників, які виконують бойові завдання на різних напрямках.
«Підтримка морального духу дуже важлива. Так військові можуть хоча б на короткий час відволіктися від армійських буднів. Нам було приємно, що нас гарно приймали та залишали теплі відгуки», — ділиться Євген.
Війна, як і на будь-яку сферу життя, вплинула і на творчість музикантів. Часу на репетиції стало значно менше, однак кожну вільну хвилину вони намагаються використати максимально ефективно.
«Якщо з’являється можливість, ми репетируємо старий матеріал або пишемо новий. Нового вже назбиралося, мабуть, на кілька альбомів. Частину цих композицій в акустичному форматі ми вже виконували для наших побратимів. Але повноцінно презентувати їх будемо вже після війни», — додає гвардієць.
Серед найбільших мрій Євгена — знову повернутися на велику сцену.
«Мріємо знову виходити на сцену та ділитися своєю творчістю з людьми, адже музиці я віддав половину свого життя», — говорить Євген.
На завершення гвардієць звертається до українців із простим, але важливим посланням:
«У цей складний для нашої країни час кожен має працювати для нашої перемоги. Перший альбом нашої групи має назву “Жити, а не існувати!”. І для того, щоб саме жити, а не існувати, необхідно робити все можливе, бути максимально корисним, з честю та гідністю робити свій внесок у спільну справу».
Історія Євгена Цьомки — це історія людини, яка не залишилася осторонь у вирішальний для країни час. Змінивши концертні майданчики на військову службу, він продовжує виконувати свою місію — служити народу України та підтримувати бойовий дух побратимів силою музики.
За матеріалами Військової частини 3022 Національної гвардії України.
Коментувати
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.