Володимир Михалко був працьовитим чоловіком, люблячим батьком і надійною опорою для своєї родини. Він мріяв про закінчення війни, повернення додому та можливість знову бути поруч із найдорожчими. Та 15 жовтня 2026 року його життя обірвалося під час виконання бойового завдання.
Володимир Васильович Михалко народився 1 жовтня 1974 року в селі Заріччя на Кролевеччині. Навчався у Гречкинській та Білогривській школах, здобув професію водія та слюсаря з ремонту автомобілів у Реутинському СПТУ № 32. Після строкової військової служби багато років працював у Воронізькому лісництві Шосткинського району, був вальщиком лісу, а згодом — різноробочим.
Володимир не боявся важкої праці, звик відповідально ставитися до своїх обов’язків і покладатися на власні сили. Умів цінувати прості життєві радощі, любив риболовлю. Рідні та знайомі пам’ятатимуть його як щиру, добру й порядну людину.
Найбільшим скарбом для Володимира була сім’я. Разом із дружиною Іриною він будував родинне життя, дбав про дітей і прагнув дати їм усе необхідне. Донька Анна та Ярослава, над якою родина взяла опіку, були його особливою радістю. Він любив дітей, учив їх доброти, чесності та поваги до людей, передаючи ці цінності власним прикладом.
Із початком повномасштабного російського вторгнення Володимир став на захист України. Він проходив військову службу у військовій частині А7029, обіймав посаду водія-електрика відділення управління командира батареї взводу управління командира артилерійської батареї. Сумлінно виконував бойові завдання та залишався вірним військовій присязі.
Як повідомив Шосткинський міський голова Микола Нога, найбільше Володимир хотів, щоб війна закінчилася і він зміг повернутися додому. Там на нього чекали дружина, діти, тепло рідної оселі та звичайне мирне життя, за яким він так сумував. Він мріяв обійняти рідних, бачити, як ростуть діти, радіти їхнім успіхам і просто бути поруч.
Але цим мріям не судилося здійснитися. 15 жовтня 2026 року Володимир Михалко загинув під час виконання бойового завдання, захищаючи Україну від російської агресії.
Для дружини Ірини він назавжди залишиться коханим чоловіком, для дітей — татом, чия любов і турбота супроводжуватимуть їх усе життя. Для побратимів — надійною людиною, а для всіх, хто його знав, — чоловіком, якого поважали за працьовитість, щирість і добре серце.
Вічна пам’ять і шана захисникові України Володимиру Михалку.
Коментувати
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.