Нажаль Богдан свій 25 рік народження відзначає у російському полоні. Привітання було розміщено на білбордах біля автовокзалу та на кругу напроти головної ялинки. Там написані наступні слова: «16 січня виповнюється 25 років захиснику Вітчизни та справжньому чоловіку, нашому земляку БОГДАНУ НЕБИЛИЦІ. ВІТАЄМО ЛЮБИМО ЧЕКАЄМО»

16 січня нам випала нагода зустрітись з батьком Богдана і поговорити про сина. За словами батька Богдана Павла Миколайовича, голови Глазівської сільради, ім’я сину дав дід Микола, якому нині 88 років. Хлопець став третьою дитиною у родині Павла Небилиці, першими двома були дівчинки Олена та Софія. Павло Миколайович згадує, що Богдан ріс жвавою, але в той же час досить слухняною дитиною, захоплювався риболовлею та спортом. Він узимку завжди бігав босим по снігу, загортовувався, а ще кожного дня у кілька заходів підтягувався на турніку. Хлопець мріяв стати військовим і наполегливо йшов до своєї мети, навіть не зважаючи на супротив матері Валентини Іванівни, яка не хотіла так далеко, та ще в такому юному віці відпускати свою дитину у великий світ, мабуть, материнське серце відчувало, що життя готує для Богдана великі випробування.

В 2009 році 15-річний Богдан вступає до Військово-морського ліцею міста Севастополя, по закінченню якого продовжує навчання в тому ж місті вже у Академії військово-морських сил ім. Нахімова. Прикметно, що під час навчання курсант Небилиця отримував стипендію Верховної Ради України. На всю академію було таких два стипендіата. В 2014 році під час окупації Криму , коли захоплювали територію академії, Богдан був на КПП і його особисто схопив Ігор Бєзлєр — російський диверсант, підполковник військової розвідки Росії. Богдан був у числі тих курсантів академії, котрі відмовилися присягнути Росії та співали гімн України, коли російські військові спускали з флагштока український прапор і підіймали свій. Прикметно, що тоді велика кількість керівного складу перейшла на бік окупантів, а юнак у телефонній розмові з батьком на його запитання: «Що будеш робити ти?», відповів: «Батько, це не обговорюється». Закінчував своє навчання Богдан в Інституті Військово-морських сил Одеської морської академії. Першим місцем служби був ракетний катер «Прилуки». Згодом офіцера було призначено командиром малого броньованого артилерійського катеру «Нікополь». Під його керівництвом 25 листопада 2018 року разом з ще двома українськими судами «Яни Капу» та «Бердянськ» він був захоплений російськими військовими в Керченській протоці.

Спочатку військовополонені перебували під вартою на території окупованого Криму. Всім морякам висунули звинувачення у порушенні російського кордону. За цей час Богдану був призначений адвокат, а сам хлопець двічі виходив на зв’язок, запевняв батьків, що все добре. Варто зазначити, що усі моряки отримали і відчувають нині шалену підтримку від волонтерів Одеси, кримсько-татарських активістів, а нині і правозахисників у Москві, куди їх переправили 28 грудня 2018 року. Напередодні дня народження, 15 січня 2019 , рішенням Лефортовського районного суду їм подовжили арешт ще на три місяці до квітня.

Павло Миколайович зазначає, що активно допомагають та морально підтримують на шляху до визволення наших військовополонених волонтери. Зараз рідні моряків тісно співпрацюють з уповноваженими представниками від української держави, мають з ними постійний прямий зв’язок та сподіваються на підтримку в усьому світі. Щиро зичимо Богдану Небилиці якнайшвидшого повернення додому, його рідним — витримки і терпіння, і нехай доля Богдана, що так тісно переплелась з долею нашої держави і тими подіями, що увійдуть у новітню історію України, буде ласкава і щира до нього, справжнього патріота.