“Шахеди, КАБи, ракети… Чи не щодня місто і села нашої громади атакує ворожа нечисть”,- написав у своєму дописі очільник Шосткинської громади Микола Нога.
Він поділився про неочікувану моторошну зустріч з ворожим безпілотником під час мирної прогулянки по лісу. Що може відчувати людина у ці хвилини смертельної небезпеки і своєї безпорадності перед вбивчою бездушною силою?
“Минулі вихідні одні з небагатьох, коли знайшов декілька годин виїхати за межі міста на природу. Просто вдихнути свіжого осіннього повітря, подивитися на ліс та річку. Пошуки грибів привели до мухомора – одинака, якому все ж таки вдалось вилізти скрізь листя та голки, красуватися серед дерев… В осінньому лісі надзвичайно тихо…
Чути перестукування дятла, десь своєрідно заскрипів крук… Тихо… Поляна зберегла свіжозелений колір моху з неї розкривається дальній краєвид. Та, нажаль, війна не полишає, вона поруч!
Тиха мандрівка з мирними, чудовими пейзажами була порушена скреготом ворожого безпілотника, поява якого була вкрай несподіваною! Чорний трикутник летів нахабно низько, прямо на мене…
Багато разів був на фронті, з різними місіями, не раз чув свист куль, вибухи, постріли з різних калібрів… Та це якесь було нове невідоме відчуття небезпеки. Чорна вбивча машина продовжувала летіти прямо на мене і дуже скоро Шахед був вертикально над головою…
Чорний клюв заглядав прямо в душу, холодив її… У першу мить руки інстинктивно потягнулись до кишені, стерв’ятник поруч, можливо його знищити, щоб він не ніс горе далі на мирні голови Українців, але зброї ніякої не було…
Прийшов до тями коли чорна тінь промайнула далі. Зрозуміло, що низька траєкторія потрібна для приховування від радарів. Темна рашиська гидота, яка увірвалася у наше Українське небо, поступово віддаляється, зникає за деревами…
Стих його стрекіт. Так, цей поки що полетів, але, сподіваюсь, недалеко…
Неймовірна вдячність нашим Воїнам, які навчились з Богом їх нищити! Слава Богу! Слава Україні!“.
Коментувати
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.