24 січня президент підписав указ про звільнення голови Сумської ОВА Дмитра Живицького. Суспільне поспілкувалося з колишнім очільником області про перші дні війни, про те, чи була готова Сумщина до вторгнення, про його основні досягнення за час роботи та про плани на майбутнє.
– Що Вам найбільше запам’яталося, що Ви вважаєте найбільшим своїм, найкращим результатом?
– Рік і 8 місяців, я вже теж почав підбивати сам для себе якісь певні підсумки, і, мабуть, найбільший результат, що ми можемо зараз з Вами тут, в центрі Сум, сидіти і спокійно говорити. Це є результатом нашої роботи: команди, Збройних сил України, нашої тероборони і всіх, хто був залучений і долучений до захисту Сумської області. Думаю, що це найважливіше і, мабуть, в моєму житті більш важливих подій і досягнень не було. І я сумніваюсь насправді, що вони вже можливі з таким результатом для людей. Збережене кожне життя людей, і це найважливіше. Тому це, мабуть, більше досягнення, ніж там збудований дитячий садочок чи відремонтована школа, чи відремонтована дорога. Бо відносний спокій області і життя людей – це те, що неможливо оцінити і це те, заради чого ми всі працюємо і живемо.
Підготовка до повномасштабного наступу РФ та перші дні оборони Сумщини
– Мені згадується сесія обласної ради напередодні вторгнення, на якій я був присутній. На цій сесії Ви вийшли на трибуну і розповідали, наскільки Сумщина готова до оборони, наскільки багато в нас різних воєнізованих підрозділів: СБУ, поліція, прокуратура, “Грифон”… А потім так сталося, що більшість цих підрозділів залишили Сумщину, і відбивали конкретно місто Суми одна батальйонна тактична група 81-ї бригади і самоорганізована тероборона, погано озброєна, погано організована і таке інше. Мости не були підірвані, окрім, мабуть, моста в Климентовому. Скажіть, будь ласка, як Вам здається, що саме Ви зробили для оборони області напередодні вторгнення?
– Напередодні вторгнення була сформована бригада територіальної оборони, було укомплектовано майже на 100% весь штатний склад бригади тероборони і батальйонів, були знайдені приміщення. Це і активний процес підготовки, він розпочався десь в кінці осені-на початку зими 2021 року, і буквально в стислі терміни були знайдені приміщення, набрані люди, підготовлені приміщення для зберігання зброї. Це було в батальйонах, в районних центрах. На жаль, не встигли забезпечити там в кожному місці присутність підрозділів, бо є певні вимоги і для приміщень для зберігання зброї. І там має бути сигналізація спеціальна, двері, грати і так далі. На жаль чи на щастя, ми як обласна державна адміністрація, не впливали на розподіл військових сил в Україні. І моя особиста думка, що, мабуть, очікувалось вторгнення і ми про це чули в ЗМІ і на певних нарадах, що очікувалась ескалація на сході України, в Луганській, Донецькій області. І деякі підрозділи Сумської області були спрямовані на підсилення саме рубежів по сходу України. По іншим: поліція, інші підрозділи – не всі їхні працівники тоді евакуювалися, багато залишилося тут працівників і СБУ, і Національної поліції, і інших формувань.
Практично у повному складі була судова охорона. Це, мабуть, був найчисельніший, найорганізованіший підрозділ, які були тут майже в повному складі у нас в області. Ми тоді збирали всіх, починаючи від мисливців, і всі підрозділи, які з початку війни мали озброєння. Зараз я не буду говорити, де вони дислокуються, але були і в Охтирському районі, і в колишньому Лебединському районі, і трошки Шосткинський, і трошки Конотоп. Тобто не чисельні, не великі військові підрозділи були. Те, що стосується підготовки територіальної оборони, всі заходи і всі вимоги, які до нас висувались, ми їх вчасно реалізовували. Але, на жаль, мабуть, треба було трошки це робити раніше – це за декілька років, ще починаючи з 2014 року, коли Росія почала війну проти України.
Климентове, Сумська область, 25 лютого 2022 року. Фото: Telegram
– Увесь успіх сумського спротиву, бренд нескореної Сумщини, який ми створювали і підтримуємо, як на мене, полягає в тому, що тут була велика кількість людей, готових взяти зброю в руки, і тут були склади зі зброєю. Чи Ви можете розповісти, як ця зброя була роздана? Як зброя зі складів опинялася в руках самоорганізованих підрозділів, давайте так це назвемо?
– Зброя видавалась бригадою територіальної оборони. В районах зброя видавалася там, де вона була на складах, батальйонами територіальної оборони в Сумах. Це були склади управління бригадою територіальної оборони. За великим рахунком, приходила людина з паспортом, підтверджувала, що є громадянином України, її записували в журнал і видавали зброю. Дехто брав по декілька одиниць зброї. Обласна адміністрація не займалась і не займається видачею зброї і передачею конкретній людині даної зброї.
Суми, 26 лютого 2022 року/Фото: Суспільне Суми
24 лютого ми знаходились тут якраз, тут було чоловік, мабуть, 30. Ми зробили прес-конференцію і розпочався процес підготовки до оборони, віддавались відповідні доручення і пошук можливостей: матеріалів, блоків, палива і зброї. Бо зброї насправді було дуже мало, і те, що було – це була в основному стрілецька зброя. Було мало труб для РПГ. Були заряди, але труб не було. Підрозділи, які не мали працювати з вибухівкою, теж працювали, і не один міст в Сумській області було зруйновано для того, щоб уникнути десь, в якісь райони вторгнення російських військ.
Ми за два дні, 24-25 лютого, вже знайшли близько мільйона патронів для Сумської області. По всій Україні, по військовим складам тоді літали ракети, працювала російська авіація. В Хмельницькій області, в Миколаївській області, в Донецькій області через особисті зв’язки, через якісь родинні зв’язки, знаходилася ця зброя, виписувались відповідні відомості. Мій перший заступник, Тарас Савченко, 26 числа вже поїхав в Хмельницьку область, і дві фури зброї було завезено. Це було близько тисячі автоматів, мільйон патронів, гранати, РПГ, заряди для РПГ, кулемети.
Військові сказали: “У вас там війна, у вас там такі події, що до вас небезпечно везти ту кількість зброї, яку ви зараз замовляєте і хочете”. Ми сказали: “Ми самі привеземо”. Ми самі знаходили автомобілі. Я дякую всім, хто допомагав. Ми включали і Офіс європейської інтеграції при Кабміні, ми включали радників міністра оборони, ми включали представників РНБО, ми включали колишніх працівників Офісу Президента. Всіх, хто міг знати, хто може дати інформацію, де є зброя і з ким можна поговорити, щоб її можна було отримати.
Представник бригади тероборони з моїм першим заступником виїхали за першою додатковою зброєю для тероборони, привезли на проміжний склад в Полтавській області, і звідти вже в багажниках, в невеликих автомобілях через поля, ліси, між колонами провозили цю зброю. Сумарно нам вдалося з трьох областей привезти близько 8 фур зброї. Це близько 5 млн патронів, 5 тисяч автоматів, декілька сотен кулеметів, набої, гранати, заряди, труби РПГ. І все це буквально десь з 26 лютого по 7 березня, воно було привезено на проміжні склади. Приїжджали сумські вже тоді наші партизани, які стали ДФТГ-шниками, представники бригади тероборони.
Ну і плюс було моє дуже ризикове звернення до всього світу і до керівництва держави, і ми попросили підтримки, бо не було іншого вибору. Ми розуміли, що коли ми йшли сюди працювати, в час, в який ми сюди йдем працювати, такі загрози, які були, і відповідальність за 1 мільйон 100 тисяч людей була вища, ніж ризики для самих себе.
І тоді через декілька днів підтягнулася сюди трошки артилерія з Липоводолинського, Лебединського напрямку, і прилетіли перші Байрактари, які вже повноцінно дуже сильно почали лякати російські війська, розбивати їхні колони, вони почали з трас розїжджатись в різні населені пункти області.
– Це все круто і героїчно, якби не одне величезне “але”. Мені, наприклад, з 2014 року зрозуміло, що Сумщина, конкретно місто Суми, обласний центр в першу годину війни опиняється в тилу і єдине, що у нас залишиться – це якась партизанська боротьба. Партизанська боротьба – вона ж готується завчасно. Чому я чую про те, що 24, 25, 26 лютого думали про те, де дістати зброю і набої, коли воно мало були закопане тут з 2015 року, умовно кажучи?
– Мені важко коментувати такі військові речі і впливати на це, на жаль, ми не могли. Цим займались інші люди, займались військові. Ми, як орган виконавчої влади регіональний, зверталися до центральних органів виконавчої влади, були відповідні наради, зустрічі в РНБО щодо облаштування, посилення кордону. Чому це не було зроблено з військової точки зору? Я рядовий запасу, який навіть не був на військовій кафедрі. Я просто на початок війни не відрізняв БТР від БМП, і завжди вважав, що війна мене ніколи не торкнеться і був таким пацифістом. Тому сказати, чому це не було зроблено тими органами, які за це відповідали – мабуть, треба запитувати у них, у Міністерства оборони.
Коли ми зіткнулись з ситуацією, що почали “Гради” обстрілювати Сумську область, близько 5-ї ранку мені зателефонував голова Краснопільської громади Яремчук і каже: “Олексійович, почалося”. Кажу: “Що?” Він каже: “Війна, нас поливають з “Градів”. Я подивився у вікно, у мене з вікна якраз видно горизонт в бік Краснопілля – просто горизонт був весь червоний. Я зрозумів, що це не те що не жарти, це дуже серйозно, бо весь горизонт краснопільського напрямку просто горів, таке враження, що сонце встало на дві години раніше.
І вже близько 6-ї ранку ми почали збиратися тут на третьому поверсі. Коли вже танки заїжджали, ось тут їхали по Героїв Сумщини, в нас ще не були знищені документи, які по нормативам мають бути спалені, знищені. Отут було все приміщення в диму. Коли ми тільки завершили знищення документів, необхідно було і забрати особові справи людей, і печатки, і вимкнути сервери, і позабирати жорсткі диски і так далі. Було прийняте рішення керівництвом Нацгвардії і поліції частково евакуювати їхній особовий склад, і просто зняли навіть охорону з цієї будівлі. Просто фізично перебувати тут. Тут обласна рада, міська рада, обласна адміністрація – фізично перебувати тут цивільним людям.
У нас була моя мисливська рушниця і нагородний пістолет у мого заступника Печененка. Все. І ми порахували: у нас патронів застрелитись навіть на всіх не вистачало. Тому було прийняте рішення переміщуватись на запасний пункт управління. І 8 людей, в тому числі я, перемістились на запасний пункт управління. В місті Суми залишились ті люди, які мали бойовий досвід. Ті, які пройшли АТО, ООС, мій заступник з оборонної роботи В’ячеслав Печененко, начальник управління оборонної роботи Василь Одарченко, заступник з питань цифровизації Андрій Бірюков. Це з числа заступників, які залишились безпосередньо тут в місті Суми керувати і контролювати саме військову складову.
І на той час мій радник Роман Гученко. Тоді була складна комунікація з керівництвом міста Суми, були в нас проблеми зі зв’язком, ми не могли багато з ким зідзвонитись. І я йому тоді сказав: “Роман, ти відповідаєш за місто Суми переді мною. Бери комунальні підприємства, бери організовуй роботу”. Зідзвонився з головою обласної ради, він колишній керівник крупного будівельного підприємства. Почали комунальні підприємства звозити, блоки давати, техніку, і вже почалась робота по обороні самого міста Суми. Те саме було по Шосткинському району. Вдалося тоді, і дякуючи керівникам громад, і райдержадміністрації відгородити трасу Кіпті-Бачівськ, і всі з’їзди з неї теж перекрити блоками, зробити лісові завали. І вдалося тоді якраз вберегти ту частину вище, якщо дивитися на мапу, то вище траси Кіпті-Бачівськ, це колишня траса Київ-Москва називалась. Туди російські війська не зайшли.
Наша робота була – гуманітарні питання, загальна координація бригад територіальної оборони. Люди з військовим досвідом безпосередньо тут організовували ДФТГ, всі знають, де це було, де все починалось
Дзвонило дуже багато людей, які запитували, де взяти зброю, ми хочемо оборонятись, когось відправляли в бригаду (117 бригаду ТРО – прим. ред.). Були у нас нюанси і по керівництву бригади, теж там був певний період з ускладненим зв’язком. Були люди з військовими званнями, з досвідом роботи в поліції, те саме керівництво судової охорони, всі дзвонили. Ми розуміли, що нам треба, щоб була якась координація, хтось відповідальний, щоб це не просто була хаотична група людей неорганізована. Тому ми говорили: “Йдіть туди, там вам дадуть зброю і вас там далі будуть координувати”.
Задіяні з 24 числа були всі у нас, навіть студенти збирали пляшки по вулицям. Я прийняв рішення і сказав, що відкривайте пункт прийому склотари, бо місто тоді якось зранку ще було живе, а з обіду вже, коли з’явились танки, завмерло. І відкривали секонд-хенди, зідзвонились з підприємцями, в кого було масло або бензин на заправках, для коктейлів Молотова треба, щоб було відпрацьоване масло. І зідзвонювались з керівниками підприємств для того, щоб вони давали в когось там десь шламонакопичувачі, відробіток, в кого є масла, автомобільні підприємства.
І вже на вечір, ми порахували, в нас було близько 3 тисяч готових коктейлів Молотова. Дзвонили люди, які казали: “Ми можемо там робити коктейлі, ми боїмося, ми не можемо їх використовувати”. Хтось казав: “Мені все одно, я піду”. І ми розподіляли: ці готують, ці довозять, ці розподіляють. Ви ж знаєте, вони були розподілені по місту, по області, бо коли першу добу ми дзвонили всім, і керівництву,
Я зв’язувався з командувачем збройних сил, з Генштабом, то перший день відповідь була одна: коктейлі Молотова, рецепт скидався у Вотсапі. Але вижили ми, дожали, показали перші два дні, що Сумщина буде точно впиратися, чинити опір, і тоді нам почали давати зброю. Були, наприклад, з Бахмута склади, не було транспорту, щоб вивезти, брали зерновози, якісь Камази, які більше, ніж 200 кілометрів не могли проїхати. Вони їхали, ламались, я просив свого колегу, голову Донецької ОДА, він знайшов нам 4 зерновози, їх завантажили зброєю, вони поїхали через Дніпропетровську область, виїхали на більш безпечну територію, там їх ремонтували. І по дорозі скільки вони їхали – стільки ламались, нам дуже допомагали наші колеги: Дніпропетровська, Полтавська область, щоб довезти цю зброю. І, в принципі, тоді вже почали на початку березня говорити про Сумщину, і було набагато простіше. Наприклад, випадок, як Савченко (перший заступник голови Сумської ОДА Тарас Савченко – прим. ред.) приїхав на перший склад зі зброєю, і почалась тривога, бомбардування. Вони на ніч заховались в бомбосховище, в підвал на тому складі. І коли він розказав, як ми обороняємось, там просто, людина, яка видає цю зброю, каже: “Ну ви круті, вам потрібно!”. І просто від руки вписували ще позиції, які не були погоджені, просто ставились два підписи, один передав, інший отримав. І ми завдяки цьому могли отримати більше: там і труби, і зарядів на РПГ – те, чого не вистачало, тобто стрілецької зброї. Тобто “стрілкотні” було з запасом, і до сьогоднішнього дня вона вся не використана, є на складах нероздана. А от не вистачало реально чогось важкого протитанкового.
– Ви в перший день вторгнення відступили на запасний командний пункт. Чи Вам відомо, де в цей день був Олександр Лисенко, Сумський міський голова?
– Тут він був десь до 12 години дня. Я вже не пам’ятаю, бо воно все це як один день. Від першого дня війни в нас не було ні дня, ні ночі. Ну, десь близько обіду, близько півдванадцятої, дванадцятої, тринадцятої години – зараз вже точно не скажу – ми знаходились тут, і практично разом покидали це приміщення. Можливо, з різницею в півгодини, бо був такий хаос і все було в диму, нічого не було видно, було важко дихати. Коли “секретка” прийшла, ми сказали, що ми вже всі документи знищили, які треба було знищити по нормативу. Тоді ми вже покинули цю будівлю.
Скандал з тенддерними закупівлями, звільнення та подальші плани
– З чим пов’язуєте своє звільнення?
– Військовий час. Я людина-службовець, і службовець в тому числі військової адміністрації. Спілкування щоденне з військовими навчило тому, що накази не обговорюються, не коментуються. Тому мені коментувати… Не зовсім, можливо, коректно говорити зараз свої якісь особисті переживання, бо вони можуть не відповідати дійсності, тому… Є таке рішення керівництва держави, і я його виконую.
– Я не можу не уточнити: як Ви думаєте, чи вплинув на Ваше звільнення оцей скандал з Вашим радником Олександром Безнісом і його втручанням в тендери по “Дорогам Сумщини”?
– Не можу сказати, але таких претензій до мене не було виказано.
– Вам взагалі є що сказати про цей скандал? Конкретно Ваш радник, якого Ви призначаєте, який звільняється Вашим підписом. Я розумію, що директора департаменту непросто вигнати з адміністрації, це ціла операція, а радники патронатної служби – вони з Вами приходять, з Вами уходять. Це людина, яка з Вами прийшла, її телефон значиться на Прозорро, як контактний у одного з підрядників ДП “Дороги Сумщини”, голос якого, ймовірно, звучить на записах, які оприлюднила Олена Адаменко, він, імовірно, втручався в тендери на 10,5 млрд. Яка Ваша реакція на це все?
– Перша реакція була такою, що я назвав це нісенітницею. І, можливо, замовним матеріалом, бо до цього часу були від певних людей чи політичних сил намагання розхитати ситуацію і очорнити нашу команду. Тому перша реакція була такою. Голос мені здався абсолютно несхожим на голос Олександра.
– Я уточню: Ви вважаєте цю першу публікацію замовною?
– Я її вже зараз не вважаю замовною. Я говорю про свою першу реакцію. Це був журналістський сюжет, і на той момент була погоджена відпустка Олександра, він займався з початку війни забезпеченням військових і засобами захисту і озброєння, частково, те, що ми з благодійниками працювали, каски жилети. Вів багато проектів. Виїхав якраз за квадрокоптерами для військових. За цей час ми призначили службове розслідування, була створена робоча група. Були відібрані пояснення, плюс вже мій профільний заступник Олег Клименчуков розказав більш докладно про ситуацію, яка взагалі склалася з цим підприємством і з нинішнім директором підприємства, який потім ще давав інтерв’ю. Я прийняв рішення і сказав Олександру, що треба написати заяву і звільнитися з посади, бо в нашій команді не може бути людей, які можуть якимось чином бути причетними до скандалів або якихось можливих махінацій. Результати службового розслідування і тих матеріалів, які зібрала ця робоча група обласної адміністрації, були спрямовані мною, за моїм підписом, у правоохоронні органи.
Тобто далі це вже повноваження правоохоронних органів – розбиратися там, чий це голос, що це було, як це кваліфікувати. Але точно ця ситуація – це недопустимо в нашій команді і недопустимо з моїми принципами.
– Вочевидь, є кримінальне провадження по Олександру Безнісу. Чи Вам щось відомо про те, чи є кримінальне провадження, в якому Ви фігуруєте, з приводу оцих тендерних справ з “Дорогами Сумщини”?
– До нас надходили повістки про виклик Олександра на допит, і там було зазначено, що є провадження. Про якесь провадження відносно мене мені нічого не відомо. Наскільки я знаю, якби таке було, я би про це мабуть би знав.
– Чи є якісь плани на майбутнє? Чи отримували якісь пропозиції роботи? Чи збираєтеся, умовно кажучи, вимкнути телефон і три місяці приходити до тями?
– Три місяці – це дуже довго. До тями, дійсно, треба прийти. Два роки без відпустки, працюючи 24 на 7, з війною у кожного з нас. А тим більше у нас тут в обласній військовій адміністрації – день за 5 чи день за 20. Дійсно, вже останнім часом, не дивлячись на відносно молодий вік, уже і здоров’я почало про себе натякати, що треба за собою слідкувати більше. Тому я трошки відпочину, трошки підлікуюсь і точно далі буду працювати.
Хто може стати наступним головою ОВА
– У сумських пабліках “розганялася” інформація, що Вас призначили заступником міністра, здається, інфраструктури. Вона не дуже викликає у мене довіру, але чи отримували якісь пропозиції роботи уже?
– Пропозицію отримував, буквально ще не було навіть рішення Кабміну про моє звільнення, тільки в ЗМІ з’явилася інформація про те, що таке звільнення можливе. На зараз я поки що не хочу давати якихось конкретних коментарів. Думаю, що десь за три-чотири тижні ви дізнаєтеся про мої майбутні плани роботи. Точно буде проєкт благодійний по допомозі нашим військовим. Те, що ми робили із тактичної медицини, те, що ми робили із Київською школою економіки, благодійним фондом, з іншими благодійними фондами – ми точно не будемо, наша команда не буде припиняти ті проєкти, які ми, по суті, як чиновники, могли би не робити. Бо це є наша громадська позиція. Питання обороноздатності і захисту людей – воно є і буде залишатись, поки не закінчиться війна – одним з основних в моїй діяльності, навіть якщо це буде паралельна якась громадська діяльність з основною роботою.
– Кого Ви бачите своїм наступником?
– Важко сказати, кого я бачу. В нашій команді і в команді моїх заступників всі, кожен заступник є супер професіоналом своєї справи, супер порядною, відданою людиною. І, можливо, якби я міг впливати на прийняття рішення, хто міг би очолити Сумську область, це точно міг би бути хтось із моїх заступників, які працювали разом зі мною.
– Вашим наступником в медіа називають Дмитра Назаренка, який в 2015-2018 роках працював у Тростянецькій РДА. Що ви про нього могли би сказати?
– Працював у Тростянецькій РДА, ми мали непогані відносини з ним в той час. Він уже багато років працює і проживає в Києві. Ми майже не спілкувалися. Іноді, може раз чи два на рік десь там пили каву. Не знаю, не я приймаю рішення, і я не знаю його професійні якості станом на сьогодні і наскільки він чи хтось інший зможе управляти такою кількістю процесів. Вірю в те, що це буде людина, яка буде віддана Сумській області і буде віддана людям Сумської області. Все буде залежати від команди. Звичайно, і від керівника, і від команди. Я вірю і хочу, щоби люди, які будуть працювати на нашому місці, працювали, як мінімум, не гірше.
Є багато проєктів, які є в роботі. Сьогодні нам Об’єднані Арабські Емірати допомагають активно генераторами. Ця допомога іде через хорошу комунікацію, бо ми їхніх громадян змогли неймовірними зусиллями вивезти звідси під час бомбардувань перших днів війни. Оця допомога – це якісь особисті зв’язки, якась певна вдячність країни Сумщині за те, що ми зробили.
Це теж подвиг людей, які це організовували – і Клименчукова, і Департаменту інфраструктури, і Дудченка, і Департаменту цивільного захисту (Милаш Олександр). Це люди, які змогли евакуювати майже 100 тисяч людей. Такої кількості людей із зони бойових дій ніхто не евакуйовував. Це була колосальна організація роботи.
Ми майже з 50 країн світу 2000 студентів евакуювали, у нас, на щастя, не загинула і не постраждала жодна людина під час евакуації гуманітарними коридорами, хоча були дуже великі ризики. Було дуже багато випадків, коли тисячі людей були на волосок від смерті, але вдавалося це робити. Були такі випадки, коли ми просто телефонували своїм знайомим священнослужителям, пасторам протестантських церков і просто просили молитися за те, щоби все було добре – і “проносило”, якщо можна це сказати.
Я пишаюся працівниками обласної військової адміністрації, бо дуже багато людей себе показали з дуже позитивної сторони. Є люди, які “здулися”, які не змогли себе знайти в цій ситуації, а навіть ті, від кого не очікував, хто до цього працював “с прохладцей”, вони себе показали супер професійно, супер віддано – віддавали себе повністю для людей, для результату. Тому ми підготуємо в кращих європейських цивілізованих традиціях такий transition book (перехідну книгу, така форма цивілізованої передачі влади та інформації про стан справ в області – прим.ред.), ми підготуємо перелік проєктів для нової команди, яка сюди прийде, розкажемо, що було зроблено, що ми робили, що ми планували і передамо. Абсолютно немає якихось ревнощів до нової людини, яка сюди прийде. Ми піклувалися про людей, і ми хочемо, щоби нова команда продовжила хоча би ту частину проєктів, які ми розпочали.
Про розслідування ДБР щодо голови Шосткинської РДА
– Зараз про складне починаємо говорити. ДБР повідомило про підозру голові Шосткинської РДА Віктору Губенку у справі про зниклі 40 вагонів з пальним, яке мало українське походження, але було, як я зрозумів, у російських вагонах. Що ви про це знаєте, як можете прокоментувати?
– Я знаю, що ДБР йому повідомило трохи раніше про цю підозру, сьогодні просто була оприлюднена ця інформація. Я знаю, що голова РВА видав розпорядження про вилучення цих вагонів з пальним, по суті, пального. Все це було заактовано і було передано по актам на громади, які використовували це пальне, в тому числі і для розвозки блоків, для доставки хліба і так далі – це те, про що мені говорив голова районної державної адміністрації. І була заява голови райдержадміністрації до Національної поліції щодо можливого розкрадання певними особами і пального, і крім пального там ще щось було у цих вагонах і бочках.
Фото: ДБР
Я знаю, що там був і аміак, його кудись там переганяли, переміщували з одного місця на інше, бо ДСНС повідомило, що в разі влучання в цей аміак може бути велике зараження, ураження людей. Їх переганяли кудись далі від населеного пункту. Це те, що я пам’ятаю ще з початку війни.
Бо ми тоді аналізували: аміак, який був на “Хімпромі”, було влучання в цистерну, аміак був десь в Конотопському і в Шосткинському районі стояли – і таке враження, що це було зроблено умисно, бо більшість аміаку зайшло за день-два на територію України. І навіть не могли знайти отримувача цих…той отримувач, який був.
“Сумихімпром”, 21 березня 2022 рік/Фото: Сумська обласна військова адміністрація
– Це типу такий вид хімічної зброї?
– Або для залякування, або, можливо, для того, щоби використати як хімічну зброю. Бо по “Хімпрому” били прицільно по тому місцю, де був аміак. І поки не влучили, поки росіяни не пошкодили одну з цистерн, вони ж не зупинилися. Вони декілька тижнів били просто в бік цього аміаку.
– Раз уже почали говорити про пальне, в жовтні 2022 року в медіа були “злиті” копії документів, підписаних Романом Гученком, якого ви призначили керувати Сумською районною адміністрацією, згідно яких нібито йому на картку заходили платежі за обнал чеків на пальне, чи як це правильно називається. А потім нібито він цією ж карткою оплачував рахунки в ресторанах. Що ви про це знаєте, як ви це можете прокоментувати?
– Я знаю, що Роман Гученко з перших днів у місті Суми, я вже сьогодні про це сказав, відповідав за організацію процесів забезпечення життєдіяльності в місті. Працював з комунальними підприємствами і з організаціями, які ставили блоки, захисні споруди, возили пісок, набирали в мішки на Чешці пісок – і це треба було заправляти транспорт і так далі.
Я знаю, що він точно – ми з ним про це говорили що він точно не використовував ці кошти у власних цілях. Це була карточка благодійного фонду. І тоді в місті Суми пальне відпускалося лише за безготівковий розрахунок. Тобто у тебе мала бути карточка, і ні населенню, нікому не можна було приїхати за готівку заправитися. Великий був дефіцит палива. І я знаю, що люди, які там – працівники поліції чи Служби Безпеки чи лікарі – приїзжали, вони не могли заправитися взагалі. Він їх заправляв, він був на цій заправці, заправляв їх за безготівковий рахунок, вони йому скидали на карточку гроші, він потім ці гроші повертав назад в благодійний фонд. Тобто він собі їх не залишав. А коли я у нього запитав: “Чи дійсно ти нею ще десь розраховувася?”, він каже: “Там були теж мої власні кошти”. Це була його звичайна карточка, якою він за все розраховувався. Тому теж хай правоохоронці перевірять і дадуть свій висновок, що це було.
– Тобто це правда, але “зради” в цьому немає? Ви це хочете сказати?
– Ну, мабуть, так. Мабуть це так формулюється (сміється – ред.). Я знаю точно, що одна з його задач була – це забезпечення пальним сил оборони і забезпечення комунальних підприємств. І іншої можливості на початку війни фізично просто не було, крім як заправлятися таким чином.
Фото: Суспільне Суми
Про нереалізовані проєкти
– Чи є якісь недороблені проєкти або щось, що ви хотіли би зробити, але не встигли і хочеться, щоби це було дороблено? Назвіть якісь там ТОП-3.
– Ми спільно з представництвом ООН в Україні, особисто з Деніз Браун та її командою домовилися про проведення на початку лютого великого міжнародного форуму з усіма проєктами ООН, з усіма проєктами USAID, близько 15 послів різних країн мали би приїхати сюди на Сумщину, представництва міжнародних організацій, донорських фондів, місій та проєктів, які працюють по відновленню, щоби тут провести дводенний великий форум. У нас уже був погоджений порядок денний, там перелік запрошених. На жаль, через зміни в адміністрації – сьогодні ми це обговорювали – вони поки що говорять про те, що мабуть поки недоцільно його проводити.
Ми новому керівництву адміністрації передамо всі ці дані. Дуже би хотілося, щоби тут побував такий дуже потужний міжнародний десант місій, фондів. Наша задача не тільки відновити Сумщину з інфраструктурної точки зору, але запустити процеси відновлення економіки, підтримки малого і середнього бізнесу.
Ще у травні місяці, ми зрозуміли, що попередня стратегія регіонального розвитку на сім років, вона вже не актуальна і на державному рівні немає такої стратегії, ми розробили цю стратегію. Створили велику робочу групу, залучили асоціації, залучили бізнес, залучили науковців для того, щоб зробити такий короткий, зрозумілий для всіх документ з такими практичними кейсами по інвестуванню, по розвитку.
Коли ми презентували нашим міжнародним партнерам, в тому числі Деніз Браун і її команді ООН в Україні, вона сказала, що це перша стратегія, яка взагалі є в Україні на рівні регіону прийнята, розроблена, і вона реально професійна. Під цю стратегію ми вже минулого року прийняли програму і в цьому році будуть фінансувати – це підтримка мікро- та малого бізнесу, який постраждав від російської збройної агресії.
Якщо є руйнування: магазин, аптека, невеличкий ларьок, офіс, то не більше 50% від руйнувань і не більше 100 тисяч гривень було виділено для таких підприємств, підприємців. Близько 70 підприємців взяли в цьому участь. Деякі з них навіть збільшили кількість робочих місць, ніж у них було в довоєнний період.
Створення місцевої переробки – це те, що ми теж планували. Це молочний кластер, це місцеве виробництво. Теж, коли почалася війна, багато молочних виробників – корів не можна припинити доїти – просто зливали молоко, бо нікуди було збути цю продукцію. То це створення таких коротких сировинних ланцюгів, де на цій території запускається виробництво – це сімейні молочні ферми. Які по принципу кооперативу роблять своє власне виробництво, упаковку, переробку і реалізацію на місці.
І, у зв’язку з тим, що ускладнений експорт через блокування моря, і набагато менше зараз вивозиться зернових. От у нас – я вчора ввечері пізно з Києва повертався – в полях працює техніка, і ось кінець січня, а ще не убрана кукурудза, більше половини кукурудзи стоїть на полях, бо її просто фізично ніде сушити, зберігати, перебої з електроенергією, не можна експортувати.
То це переробка сільгосппродукції тут, у нас в області, це створення доданої вартості тут, це робочі місця на селі. І якраз от місцева молочна переробка, підтримка скотарства. Бо там найбільше робочих місць. Якщо в тебе просто поле і комбайн, то комбайн як заїхав з Охтирського району, так він в Шосткинському районі і закінчив прибирати.
І в селі, яке має 20 тисяч гектарів землі, на цій землі працює всього двоє людей. То наша задача зробити так, щоб не сировину продавали за кордон, експортували і, тим більше, в оцих нестабільних умовах, а могли експортувати готову продукцію і на селі у людей була робота і переробні підприємства. І це ми теж із нашими міжнародними партнерами, і чому ми сюди запрошували послів: щоб вони теж долучилися своїми проектами, своїми коштами, своїми інвестиціями.
І от якраз оцей форум і розвиток місцевої переробки у нас був би 23-й рік проходив би під цією ідеєю роботи для людей. Нам треба, щоб люди сюди поверталися, нам треба, щоб люди, які зараз знаходяться за кордоном і думають, залишатися там чи повертатись сюди – вони повинні знати, що коли вони повернуться сюди, у них тут буде робота, у них тут будуть робочі місця, у них тут буде нормальна медицина, нормальна освіта для їхніх дітей.
Тут треба зараз багато грошей на відновлення. Тому, щоби не просити у міжнародних партнерів просто кошти “Дайте нам гроші, щоби ми відбудували школи, лікарні, дороги і все, що у нас зруйновано. Краще дайте сюди інвестиції, ми тут створимо робочі місця і за податки ми відновимо”. І тоді це буде стала система, можна тут збудувати Дубаї, але ні за що буде їх утримувати.
Кадрові зміни на Сумщині: звільнення прокурора та командувача ОТУ “Суми”
– Що Ви знаєте про відставку обласного прокурора?
– Я знаю, що його звільнили.
– Чи Ви це пов’язуєте з Вашим звільненням?
– Думаю, ні.
– Що Ви знаєте про відставку генерала Нестеренко з ОТУ “Суми”?
– Я знаю, що його теж звільнили з посади командувача ОТУ “Суми”.
– А це Ви пов’язуєте з власним звільненням?
– Ні (сміється – ред).
– Якось так просто в один день три великих кадрових зміни…
– В два дні: Нестеренка на день раніше.
– Ок, в два дні три таких великих кадрових рішення – чи можна повірити, що це не пов’язано?
– Я думаю, що по військовим, що по прокурорам, це рішення, які дійсно співпали. Якби звільнили тільки мене і обласного прокурора, то можна було би хоча б думати про це. Мені спеціально стало цікаво для самого себе, чи може бути це якось пов’язано. Я для себе зробив висновок, що ні.
– Як Ви думаєте, чи звільнять, наприклад, голову обласного управління МВС?
– Не знаю. Не можу сказати. Зміни в Міністерстві внутрішніх справ відбулись і, на жаль, через страшну трагедію. З Денисом Монастирським і його командою ми дуже щільно працювали, і з Євгенієм Єніним. Це були наші помічники теж з перших днів війни.
– Чи хочете щось додати наостанок?
– Я хочу, щоби якомога скоріше закінчилася війна нашою перемогою, щоби ми повернулися до наших кордонів, щоби Росія як імперія була знищена раз і назавжди, а Сумщина і вся Україна були процвітаючими, багатими, заможними, із щасливими людьми. Щоб ніколи більше на Землі не було воєн і найголовніше, щоби не гинули більше наші люди.
Джерело: Суспільне Суми
Коментувати
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.