Дорога стійкості: Микола Нога розповів про втому від війни, випробування і силу українців

Сирени, важкі удари КАБів, гул безпілотників і повідомлення про нові руйнування. Для мешканців Шосткинської громади це давно стало частиною реальності, у якій доводиться жити, працювати, дбати про близьких і знаходити сили рухатися далі. Але навіть до постійної небезпеки неможливо звикнути остаточно.

Своїми роздумами про війну, людську витримку та ціну стійкості поділився міський голова Шостки Микола Нога на особистій сторінці у Facebook.

Він згадав один із днів, коли російські атаки знову накрили Шостку та навколишні населені пункти. Спочатку пролунала повітряна тривога, а на телефоні з’явилося повідомлення про рух керованої авіабомби з боку російського кордону. За мить місто здригнулося від потужного вибуху.

Цього разу серйозних пошкоджень зазнали школа, спортивний комплекс та інші будівлі. У багатьох приміщеннях не залишилося вікон і дверей. Невдовзі пролунав ще один удар – цього разу в північній частині міста.

Того ж дня повідомляли про нову загрозу з іншого напрямку, а в Глухові російська атака спричинила пожежу в багатоповерхівці та поранення жінки.

Не менш драматичними стали події вранці, коли чотири російські безпілотники атакували склади із зерном нового врожаю в Каліївці. Працівникові, який затримався у приміщенні, вдалося вийти звідти в коротку перерву між ударами.

“Війна, повномасштабна і нищівна, яку людство не бачило багато десятирічь, розтягнулася на п’ятий рік. А якщо рахувати з 2014 року?” – розмірковує Микола Нога.

За його словами, роками жити під звуки сирен, вибухів, гул атакувальних дронів і ревіння ракет надзвичайно складно. Постійна небезпека виснажує, а тривога стає частиною повсякденності. Проте українці продовжують триматися, а їхня сила – у характері, волі та прагненні до незалежності.

Міський голова нагадує і про шосткинських військових, які разом із побратимами боронять Україну на різних ділянках фронту – на кордонах Сумщини, під Харковом і Слов’янськом.

Та випробування війною не обмежуються передовою. У прифронтових громадах люди щодня переживають обстріли, вчаться реагувати на небезпеку й намагаються зберігати звичне життя навіть тоді, коли воно може змінитися за одну мить.

Особливо промовистою є історія пані Ольги, яку наводить Микола Нога. Жінка перебувала в укритті разом із понад 30 мирними мешканцями, коли поруч влучила керована авіабомба.

“Тупий, великої сили удар відчули всі. Щоправда, реакція була різна”, – згадує вона.

Хтось миттєво кинувся до дверей, хтось залишився лежати, інші почали молитися або плакати. А один із чоловіків після потужного удару просто перевернувся на інший бік і продовжив спати. У цій розповіді – різні людські реакції на страх і небезпеку, які неможливо оцінювати чи порівнювати. Кожен переживає війну по-своєму.

Микола Нога переконаний, що росія використовує дедалі більше засобів, аби виснажити українців і зламати їхню волю. Серед них – не лише зброя, а й інформаційний вплив, спроби посіяти розбрат, скористатися втомою та страхом суспільства.

Тому, наголошує міський голова, сьогодні особливо важливо зберігати згуртованість, підтримувати одне одного, допомагати тим, хто цього потребує, і разом дбати про безпеку своїх громад.

У Шосткинській громаді тим часом продовжують готуватися до зими: створюють запаси енергії й тепла, передбачають резервні місця для проживання людей.

Але за всіма планами, заходами та підготовкою стоїть значно більше – бажання зберегти домівки, захистити дітей і вистояти на своїй землі.

“Не втрачаємо віру у нашу Україну!” – закликає Микола Нога.

І додає, що Україна з її батьківським домом, полями, лісами та найріднішими людьми — це найцінніше, що може бути в кожного з нас.

Саме заради цього ми й продовжуємо свій шлях. Дорогу стійкості.