Ігор Осипенко народився і виріс у Шостці, мав багато захоплень, мріяв про майбутнє та свідомо обрав шлях військової служби. Добрий, щирий, відповідальний і відданий Україні, він став на її захист у найважчий час.
12 травня 2024 року, виконуючи бойове завдання на Донеччині, молодий Захисник загинув, віддавши найдорожче – власне життя за свободу і незалежність своєї держави. Сьогодні шосткинці провели в останню путь свого Героя

Осипенко Ігор Андрійович народився 10 травня 2001 року у Шостці. З дитинства зростав у любові до рідного краю, повазі до українських традицій та патріотичних цінностей. Після закінчення Шосткинської загальноосвітньої школи №5 вступив до Путивльського педагогічного коледжу, де навчався за спеціальністю «Фізична культура та спорт».


Рідні, друзі та педагоги згадують Ігоря як активного, щирого й різнобічного юнака. Він захоплювався футболом, музикою, риболовлею, відвідував гуртки та завжди був готовий допомогти тим, хто цього потребував.


З юних років Ігор свідомо обрав шлях захисника України. Службу розпочав у військовій частині А1201 на Кіровоградщині, де виконував обов’язки пожежного та водія. Згодом продовжив службу у військовій частині А4007 на Донеччині як стрілець-санітар.
Побратими й командири поважали його за відповідальність, дисциплінованість і відданість військовому обов’язку. Позивний «Макарьонок» назавжди залишиться у пам’яті тих, хто служив поруч із ним.


Попереду були мрії, плани та ціле життя. Та війна безжально обірвала його…12 травня 2024 року, у День матері, солдат Ігор Осипенко загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Архангельське Покровського району Донецької області внаслідок стрілецького обстрілу противника.


Він віддав найдорожче, своє життя, за свободу, незалежність і майбутнє України. Його мужність, незламність, вірність військовій присязі та любов до Батьківщини назавжди залишаться прикладом справжнього патріотизму.


Світла пам’ять Герою. Вічна шана і вдячність Захиснику України.
«Історії ж бо пишуть на столі. Ми ж пишем кров’ю на своїй землі.» — Ліна Костенко.




Коментувати
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.