Сьогодні Шостка прощалася з прикордонницею Ольгою Максименко. Вона присвятила своє життя порятунку інших, як медикиня та військовослужбовиця, проте її власне серце зупинилося після мужньої боротьби з важкою хворобою.
Максименко Ольга Григорівна народилася 13 січня 1985 року у с. Ромашкове, але більшу частину життя сім’я дівчинки проживала у с. Велика Берізка Середино-Будської громади. Після закінчення школи здобула професійну освіту на базі Глухівського медичного училища.
Красива, струнка та надзвичайно приваблива жінка могла б обрати для себе професію топ-моделі або акторки. Але вирішила стати Берегинею для простих людей, не гонячись за славою та статками… Близько 10 років вона працювала у Середино-Будському ліцеї № 1, присвятивши себе служінню дітям і турботі про їх здоров’я.
У 2017 році Ольга прийняла важливе рішення – приєдналася до лав Державної прикордонної служби України. Службу проходила у різних підрозділах на півночі Сумської області, надаючи медичну допомогу військовослужбовцям і цивільним громадянам. Служіння Україні стало для жінки не тільки справою всього життя, але і доленосним рішенням для майбутньої родини. Її чоловік Василь (а пізніше – і син Максим) і сьогодні боронять Батьківщину у складі прикордонних військ.
З коханим уклали шлюб на романтичне весняне свято, 8 березня. З тої пори весняним теплом було овіяне все їх подружнє життя – його випромінювали Ольгини очі та її сонячна усмішка. З терпінням та турботою вона піклувалася не тільки про свою родину, але ї про природу. Любила домашніх тварин, обожнювала вирощувати троянди у великому садку біля будинку. Все було добре – життя у колі найдорожчих людей, улюблена робота і багато друзів…
Єдине непокоїло – все частіше жінку підводило здоров’я та боліла спина. У листопаді 2025 року лікарі діагностували онкологічне захворювання. Вона мужньо боролася з хворобою, виявляючи силу та витримку… Але 9 березня життя прикордонної Берегині обірвалося. Штаб-сержант, інспектор прикордонної служби Максименко Ольга відійшла у Вічність…
Сьогодні, з невимовним сумом і пошаною її колеги-прикордонники згадують: Ольга Григорівна сумлінно виконувала свої військово-посадові обов’язки. Була дисциплінованою, відповідальною та щирою людиною. Вона завжди йшла на зустріч колегам по службі, підтримувала їх у складні моменти та користувалася щирою повагою серед побратимів. Для багатьох вона була прикладом відданості службі, людяності та сили духу.
Ми пам’ятатимемо її як світлу, щиру та добру людину. Як люблячу і найкращу доньку, дружину, матір, сестру… Як вірного друга та надійного колегу. Завжди важко знайти слова, які могли б полегшити біль від втрати близької людини. Неможливо загоїти рану в серці, коли йде з життя той, хто був дорогим і рідним. Від імені воїнів-прикордонників та керівництва Державної прикордонної служби України висловлюємо щирі співчуття родині, близьким і друзям Ольги Григорівни. Ми розділяємо ваш біль і сумуємо разом з вами.
Коментувати
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.