До останнього подиху він залишався вірним присязі, своїм побратимам та рідній землі: до небесного війська доєднався Захисник із Шостки – Андрій Дякович

У Шостці провели в останню путь Захисника України і справжнього патріота – старшого сержанта Нацгвардії України Андрія Дяковича.
Його військовий шлях був позначений відвагою, незламною волею та глибоким почуттям обов’язку. За час повномасштабної російської агресії побував у багатьох «гарячих» точках фронту, з листопада 2024-го по січень 2025-го воював під Торецьком Донецької області.

Дякович Андрій Григорович народився 1 листопада 1980 року у місті Шостка. 1 вересня 1987 року пішов навчатися до Шосткинської загальноосвітньої школи № 7. За роки навчання Андрій знайшов друзів, подорослішав, отримав повну середню освіту.

У 1999 році юнак вступив до Дрогобицького державного педагогічного університету імені І. Франка. Через п’ять років закінчив навчання та отримав червоний диплом спеціаліста за напрямком «Філософія», пізніше – навчався в аспірантурі даного університету за цією ж спеціальністю.

З 28 липня 2009 року проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби. 31 травня 2018 року був звільнений з посади заступника начальника відділу соціально-виховної та психологічної роботи Шосткинської виправної колонії № 66 у зв’язку зі скороченням штатів. Під час роботи був відзначений Почесними грамотами за сумлінне виконання службових обов’язків, пов’язнаних з реалізацією державної політики у сфері виконання кримінальних покарань, професіоналізм та високі досягнення в службі і плідну працю.

З квітня 2019 року проходив військову службу у одній з військових частин. З перших днів повномасштабного російського вторгнення Андрій Григорович без вагань став на захист рідної землі. Старшого сержанта Дяковича Андрія було нагороджено відзнакою Президента України «ЗА ОБОРОНУ УКРАЇНИ», медаллю «10 РОКІВ СУМЛІННОЇ СЛУЖБИ» Національної Гвардії України та нагрудним знаком «ЗА ДОБЛЕСНУ СЛУЖБУ». У травні 2023 року отримав посвідчення «Учасник бойових дій».

Його знали як людину принципову, чесну та справедливу, з добрим серцем і готовністю підтримати кожного, хто потребував допомоги. Для матері, дружини та доньки Софії він був опорою та прикладом любові, турботи і безмежної відданості. Андрія Григоровича любили за тепле слово, готовність допомогти та щиру усмішку. У вільний час чоловік захоплювався футболом. Андрій залишив по собі світлу пам’ять і добрі справи, які ще довго житимуть у серцях тих, хто його знав. Його шлях – це приклад гідності, мужності та любові до життя.

9 серпня 2025 року, виконуючи свій обов’язок перед українським народом, пішов у вічність Дякович Андрій Григорович – старший сержант Нацгвардії України, контролер стрілецького батальйону…Його життя стало прикладом справжнього патріотизму та людської гідності. До останнього подиху він залишався вірним присязі, своїм побратимам та рідній землі.