Коваль із Шостки, який творить металеві дива

Талановитий коваль із Шостки, Олексій Погребняк, вже 30 років присвячує своє життя роботі з металом, створюючи витвори мистецтва, які прикрашають місто та його околиці. Роботи Олексія можна побачити на центральній вулиці Свободи, Садовому Бульварі, у сквері 32-го мікрорайону, на стадіоні «Зірка» та навколо скверу Кожедуба.

Від зварювальника до майстра художньої ковки

Шлях Олексія у світ металу розпочався з вибору професії зварювальника та навчання у Шосткинському ПТУ №10. Після армії він продовжив працювати за фахом, а потім почав освоювати ковальську справу. Спочатку Олексій виготовляв броньовані двері, а потім відкрив власну майстерню.

Працював на одній із шосткинських фірм. Потім став вже сам робити двері на Петухівці у дворі. Зробив там собі майстерню. До речі, у той час на Петухівці чи не у кожному дворі хтось щось «ліпив» із заліза. Але це не можна назвати якоюсь особливою майстерністю чи художньою ковкою. Цим займаються одиниці.

Олександр Лущик, шосткинський майстер художньої ковки

Справжнім наставником у художній ковці для пана Олексія став шосткинський майстер Олександр Лущик. Олексій згадує його як «майстра від Бога», чиїм вмінням художньої ковки не було рівних на Шосткинщині, а можливо, й на всій Сумщині.

Він мав художнє бачення і просто малював з нуля на листі металу. Я з ним співпрацював до кінця його життя. Вироби Олександра впізнаю зразу. Інколи десь бачу кований паркан – і розумію, що це робота Лущика.

Коли він працював з металом, я був поруч, дивився, запам’ятовував нюанси, вчився. Він не те, що вчив, а розповідав між іншим, як правильно «барани» крутити, робити композиції.

Олексій не має художнього хисту свого вчителя, але завдяки практиці навчився відчувати метал і створювати гармонійні композиції, розробивши власну технологію роботи. Він не робить попередніх ескізів, а одразу працює з металом, що, за його словами, значно спрощує процес створення виробу.

Відомі роботи та виклики професії

Серед знакових робіт Олексія – ковані лавки, встановлені на Садовому Бульварі. Остання робота – коване серце, була виготовлена трьома майстрами протягом місяця за фотографією замовників, але з власним баченням композиції. Вона стала популярною фотозоною для містян.

Найбільш трудомісткими роботами Олексій називає паркан навколо скверу з оглядовим колесом, довжиною до 200 метрів та ворота на стадіоні «Зірка». Він також згадує, як одного разу побачив власну ковану лавку на дитячому майданчику у 32-му мікрорайоні, про що раніше навіть не знав.

Олексій зазначає, що вироби з художньою ковкою значно дорожчі за прості, але не всі замовники розуміють, як їх правильно застосовувати. Він наводить приклад хвіртки з художньою ковкою, яка була встановлена зі звичайним парканом та воротами з профнастилу, що, на його думку, зіпсувало загальний вигляд композиції.

Це приватний будинок у Садовому мікрорайоні. Я випадково там опинився. Дивлюся, моя хвіртка стоїть. Якась вона така негарна! Але пам’ятаю, коли зробив, мені подобалась. Потім зрозумів, у чому справа. Вони зробили звичайний паркан і ворота з профнастилу, а посередині – кована хвіртка. Зробили б ворота з художніми елементами і все виглядало б по-іншому.

Майстерня та плани на майбутнє

Хоча на початку своєї кар’єри Олексій виготовляв підсвічники, вазони та козирки, зараз він зосереджений на більш масштабних замовленнях, які дозволяють заробити на життя. Його робота коваля вимагає великої самовіддачі, іноді він працює до пізньої ночі, захоплений процесом створення.

Було таке, що два рази чув гімн у себе у кузні. Це о дванадцятій ночі і о шостій ранку. Настільки захопився роботою.

У роду Олексія не було ковалів – його дід та прадід були столярами. Навіть досі у Чуйковці, селі, звідки родом його предки, стоять будинки з різними віконницями, які зробив прадід, розповідає чоловік. Однак, він став першим майстром ковальської справи у своїй родині.

Зараз майстерня Олексія – це велика промислова база з цехом, гаражем та іншими допоміжними будівлями. Він працює з двома іншими майстрами, виготовляючи металеві огорожі для цвинтарів, квітників, паркани, столи, решітки та різні модифікації воріт, включаючи секційні, які є їхнім новим виробом.

Основні замовники Олексія – це жителі Шостки, але вони також виконували великі замовлення у селі Баничі, Кролевці, Глухові та Новгород-Сіверському.

Нещодавно виконували велике замовлення у селі Баничі, на Глухівщині. Робили паркан, сім хвірток, ворота. Були там дві доби, поки все не встановили.

У планах підприємства – розширити географію замовлень, шукаючи партнерів у Сумах та Сумському районі, зокрема будівельні компанії, які могли б виконувати підготовчі роботи та встановлювати готові вироби. Також вони планують запросити на роботу менеджера з продажу.

Незважаючи на складні часи, підприємство Олексія, єдине в громаді з таким рідкісним асортиментом кованих та металевих виробів, має чіткий бізнес-план розвитку. У них є власний сайт, який увійшов до топ-10 сайтів України за пошуковою системою (ogradka.com.ua. vorota-shostka.com).