Він знав, заради чого йде на війну. Батько трьох дітей, уродженець Криму, який мріяв побачити рідний півострів вільним, В’ячеслав Новиков без вагань став на захист України. Після важкого поранення повернувся у стрій — і загинув 29 січня 2025 року, виходячи з бойових позицій…
Новиков В’ячеслав В’ячеславович народився 25 червня 1987 року, у селі Некрасівка мальовничого півострова Крим. Родина була багатодітною, крім Слави тут підростало ще двоє дітей. Найкращими дитячими спогадами була риболовля та збирання грибів, відвідування початкової школи. Хлопчик ріс активним і завзятим – з дошкільного віку цікавився технікою, любив співати.
Доля склалася так, що В’ячеслав рано опинився у складних життєвих обставинах. Був розділений з братом і сестрою, потрапивши до різних дитячих будинків… Залишившись сам-на-сам з важкими випробуваннями, хлопчина не мав ані сильного плеча поряд, ані мудрого порадника чи матеріальної підтримки.
Втративши в юному віці маму, В’ячеслав тяжко переживав, що не мав змоги з нею попрощатися. Вже тоді він вирішив: неодмінно створить свою родину – велику, люблячу, щасливу. Пообіцяв собі, що дасть власним дітям все, що в його силах, аби вони не повторили його тяжкий шлях…
Протягом життя В’ячеслав працював на різних роботах, не цурався ніяких завдань і складнощів. 2012 рік став для чоловіка доленосним, адже тоді він зустрів кохання свого життя, Олену. Поступово телефонні розмови та короткі зустрічі переросли у рішення бути єдиною сім’єю.
Село Ковтунове на Шосткинщині стало для В’ячеслава другою батьківщиною. Тут він одружився, став справжнім батьком для 3-річного синочка Олени Ярослава (якого він турботливо називав Яріком). Тут народилися його дві донечки, Катюша та Діанка. Ще в дитинстві чоловіку напророчили мати двох доньок, тому він навіть імена для дівчаток обрав давним-давно…
З початком повномасштабного російського вторгнення В’ячеслав Новиков пішов до військкомату у перші ж дні війни. Через брак військового досвіду рішення про мобілізацію довелося чекати протягом року. Уродженець Криму, він мріяв звільнити свою малу батьківщину від окупантів.
«Крим – наш, український!», – любив повторювати чоловік. Саме тому за фронтовий позивний він обрав собі «Крим». У січні 2023 року В’ячеслав став на захист України. Вирушаючи на війну він, батько трьох дітей і людина, далека від військової служби, сказав: «Я не буду сидіти тут. Я хочу, щоб мої діти мною пишалися!».
Після проходження військового навчання В’ячеслав В’ячеславович деякий час воював на Покровському напрямку. Потім боронив найгарячіші локації Дніпропетровщини. У вересні 2025 року захисник отримав поранення, дивом вийшовши живим з бойових позицій. Лікувався у військовому шпиталі м. Дніпро. Саме там він в останнє особисто спілкувався з дружиною та сином, мав змогу потримати їх за руку та обійняти – з теплом, сумом і великою надією.
Своїх «дівчат» В’ячеслав не бачив вже кілька років, тільки по мобільному відео-зв’язку.Після проходження реабілітації наш земляк повернувся до виконання службових обов’язків (стрілець штурмового батальйону). 25 грудня 2025 року він надіслав дружині останнє повідомлення: «Доброго ранку, кохана! Все, я поїхав на бойові»… З тих пір – жодної звістки…
Як стало відомо пізніше, Новиков В’ячеслав В’ячеславович загинув 29 січня цього року, виходячи з бойових позицій. Внаслідок влучання ворожого FPV дрону чоловік отримав важкі поранення, несумісні з життям…
Схиляємо голову у скорботі та пошані перед нашим Захисником!Молимося за Господню опіку над родиною Героя, яка віддала найдорожче заради вільної України…
Коментувати
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.