Сьогодні, 22 травня, Шосткинщина прощалася зі своїми земляками, захисниками Батьківщини – Іллею Щербецем і Олександром Демеченком. Віддати останню шану Героям прийшли чимало людей: рідні, близькі, друзі, побратими, жителі та керівництво громади.
Щербець Ілля Олександрович народився 18 лютого 1988 року у Шостці, був єдиною дитиною в родині. Після здобуття неповної середньої освіти на базі ЗОШ № 1 юнак вступив до Шосткинського центру професійно-технічної освіти на деревообробний факультет і отримав спеціальність «Столяр-тесляр», також відвідував курси роботи на комп’ютері. З юності двома найбільшими захопленнями Іллі були комп’ютерні технології та робота з деревиною. Недивно, що саме цим напрямкам він присвятив і навчання. Але найголовнішою темою життя стала військова справа.
Після проходження строкової армійської служби Ілля Олександрович підписав контракт з Національною Гвардією України. Приймав участь у проведенні антитерористичної операції. Початок повномасштабної російсько-української війни зустрів у Львівській області, де проходив навчання з підвищення кваліфікації. Після прибуття до столиці разом з побратимами воював на Київському напрямку, особисто брав участь у визволенні Ірпеня, Бучі та інших населених пунктів.
Нагороджений Почесною грамотою «За безпосередню участь у бойових діях, забезпечення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, сумлінне виконання службових обов’язків, високі показники в бойовій та спеціальній підготовці». Пізніше – допомагав виборювати Перемогу на Харківському та Сумському напрямках. Після отримання складної контузії та лікування знову повернувся до лав Нацгвардії.
Вдома на захисника чекали найрідніші – мама, дружина Ксенія та син Тимофій… З дружиною Ілля був знайомий ще зі шкільних років, а у 2010 р. пара побралася, через кілька років народився довгоочікуваний синочок, якого чоловік любив понад усе. «Ілля дихав ним, кожної хвилини думав і переживав про сина. Він був прекрасним батьком, турботливим чоловіком і сином», – зі сльозами на очах згадують рідні.
Добрий, товариський, людяний, чесний… Він ніколи не знав втоми, завжди був зайнятий. Особливої майстерності досяг у виготовленні дерев’яних меблів, добре розумівся на ремонті автомобілів… У вільний від військової служби час мріяв, як після Перемоги поїдуть дружньою родиною подорожувати по світу. Заповітним бажанням було відвідати Скандинавію, на власні очі побачити природне диво – фйорди…
Востаннє Ілля Олександрович спілкувався з рідними 20 травня вранці, а через кілька годин вони отримали страшну звістку: штаб-сержант Ілля Щербець трагічно загинув, до останніх хвилин життя залишаючись вірним Україні та військовій присязі.
Схиляємо голови у скорботі та пошані… Вічна вдячність нашому земляку та захиснику!
Деменченко Олександр Ігорович народився 9 травня 1982 року у м. Таллін (Естонія). Через деякий час родина переїхала до Шостки, з нашим містом була пов’язана переважна частина його життя. Навчався у школі № 12, після закінчення якої отримав професійну освіту на базі ПТУ № 10 за спеціальністю «Електрик».
Після проходження армійської служби підписав контракт з однією з військових частин. Понад 25 років працював кінологом. За словами рідних, Олександр мав особливий дар — тонко відчувати серце собаки. Його любов до чотирилапих друзів була не просто захопленням, а справжнім покликанням. Кінологія стала для нього не лише наукою, а мистецтвом порозуміння між людиною й твариною. Він з неймовірною відданістю дбав про собак, розумів їх із півпогляду, навчав, виховував і часто рятував.
Це формувало його характер — відповідальний, терплячий, сильний і водночас добрий. Поруч із ним навіть найнепокірніші собаки ставали вірними друзями. Його серце билося в унісон із тими, кого більшість лише гладить по голові. І саме через це багато хто назавжди запам’ятає його як людину, яка говорила мовою довіри, відданості й тиші — мовою, що зрозуміла кожному собаці. Наш земляк користувався високим авторитетом серед колег і керівництва, за зразкове виконання службових обов’язків був відзначений грамотами та медалями.
З початком повномасштабної російської агресії Олександр Деменченко боронив Україну на Сумському напрямку. «Я йду захищати свою сім’ю – донечку та дружину», – говорив він, вирушаючи на чергове завдання. Він був людиною традиційних, споконвічних цінностей – головним скарбом життя вважав свою сім’ю. Вдома на Воїна Світла чекала кохана дружина Тетяна та 10-річна донечка Каміла… Мріяв, як після Перемоги разом поїдуть до теплого, кришталево-блакитного моря та завжди будуть усі разом йти по життю…
20 травня штаб-сержант, старший кінолог стрілецького батальйону Олександр Деменченко приєднався до Небесного воїнства… У невимовній скорботі всі, хто знав і любив його. Схиляємо голови перед болючою втратою, молимося за упокій його світлої душі та за Господню підтримку родини.
Вічна слава Захиснику! Вічна вдячність…
Коментувати
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.