Шосткинський народний театр після тривалої паузи вийшов на сцену з прем'єрою вистави-притчі "За хвилину до..."

Шосткинський народний театр після вимушеної, тривалої перерви повернувся на сцену з новорічною притчею під назвою “За хвилину до…”. Цікаво, що сценарій постанови – авторська робота творчого колективу театра.

Кожну роль переписували декілька разів, доводили її до досконалості: “Так, як ми її відчували”, – говорить Тетяна Стегайло, головна героїня вистави. Крім того, актори самі створювали свій образ, підбирали костюми, аксесуари, намагаючись зробити акцент на індивідуальності кожного персонажу постанови.

Народний театр – це аматорський колектив, де на сцену виходять люди, які мають професії далекі від акторської. Це лікарі і педагоги, підприємці і студенти… Вони створили сценарій про сучасний ритм життя, кар’єрний зріст та успіх, вміння побудувати свій бізнес на тлі самотності й руйнування власного життя. Загублені стосунки у родині, поставлене на довгу паузу спілкування з найближчими друзями, забуте відчуття радості простого людського щастя. І саме у новорічну ніч сталося диво…

Щоб донести до глядача всю глибину трагедії сучасної бізнес-леді, яка втілює образ тисячі тих, хто впізнав себе у цій виставі, актори провели десятки репетицій протягом деколькох місяців, на яких відшліфували кожне слово і рух. Збиралися вони ввечері після завершення свого трудового дня та у вихідні.

І ось настав той день, коли актори вийшли до глядача. Через безпекову ситуацію, це був не глядацький зал і традиційна сцена, а невеличкий простір, де зібралося трохи більше трьох десятків глядачів. Камерний формат створив теплу, десь родинну атмосферу, в яку поглинув кожний, хто прийшов на прем’єрний показ вистави.

Головна героїня вистави — успішна бізнес-леді, яку яскраво зіграла Тетяна Стегайло, настільки поринула у роботу, що не помітили, як відштовхнула від себе найрідніших людей: доньку, чоловіка, подругу. У новорічну ніч успішна та самотня жінка усвідомлює, що її життя на межі злому. Починається внутрішня боротьба з собою, прийняття далеко не простих рішень – повернення втрачених стосунків й близьких людей.

Жінку, яку я граю, дуже схожа на всіх нас, бо вона різна: сьогодні вона така, завтра інша. Їй завжди ніколи, все так, як і в житті. Але за цим ніколи дуже багато втрат. Ця роль про те, що не завжди треба бігти, варто розуміти, що ти живеш серед своїх рідних, подруг, близьких людей. Треба знаходити час приділяти їм увагу і віддавати своє тепло,- говорить Тетяна Стегайло.

У цій виставі брали участь, як досвідчені актори, так і дебютанти. Вперше на сцену з народним театром вийшли Антоніна Трофимець та Павло Єрьоменко. А от Серафима Бондарець повернулася на сцену після довгої паузи в декретній відпустці.

Дуже символічно, але моя пауза співпала з тривалими канікулами в театрі , тому переживали за прем’єру всі однаково. Вистава-притча пройшла в теплій камерній атмосфері, що дуже об’єднує актора та глядача, і створює атмосферу тепла, затишку та спокою, чого, на жаль, всім зараз не вистачає. Все пройшло чудово, надзвичайно, сповнене шаленими емоціями, – поділилася Серафима Бондарець.

Режисер театру Віктор Кисіль говорить, підбір репертуару завжди намагаються приблизити до людей, що для них ближче сьогодні і зараз, тому й відмовилися від тривіальних новорічних сюжетів.