Українці знають її ціну краще за інших – нею писали вірші в таборах, нею кричали «Слава Україні» на площах, за неї платили свободою і життям. Мова – це те, ким ми є. Про це пише Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення.
Саме тому її так наполегливо у нас намагалися відібрати. Забороняли, витісняли зі шкіл і театрів, зі сторінок книжок і радіоефіру, переконували, що вона «не сучасна», «не престижна», «не потрібна». Але мова жила – у піснях і молитвах, у листах і щоденниках, у материнському шепоті над колискою. І живе досі. Поки на передовій стоять тисячі наших захисників і захисниць – українське слово не замовкне. Вони боронять не лише землю. Вони боронять право бути собою.
Тож говоріть. Читайте. Виховуйте українською. Бо кожне наше слово – це маленький вибір на користь себе.
Коментувати
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.