22 серпня, під час виконання військового завдання автомобіль наших військових підірвався на ворожій міні. Роман Федотов та Сергій Черненко загинули від отриманих травм на Сумщині.
Федотов Роман Сергійович народився 28 листопада 1978 року у Шостці, був єдиною дитиною у батьків. Навчався у Шосткинській школі № 1. Після отримання повної середньої освіти Роман у 1999 році вступив до Харківського військового інституту Національної Гвардії України, який закінчив з відзнакою.
Відмінні результати в навчанні та «червоний» диплом давали юнаку право вибору місця подальшої служби, і Роман обрав Київ. Наступні 5 років наш земляк провів у столиці, звідки повернувся до рідного міста у званні старшого лейтенанта.
Підписав контракт з однією з військових частин і до останнього дня життя залишився їй вірним. Військовій справі було віддано десятиріччя наполегливої праці… За бездоганну службу чоловік неодноразово нагороджений Почесними грамотами та нагрудними знаками.
Два останніх роки був командиром роти у званні капітана. У вільний від роботи час захоплювався нумізматикою (колекціонуванням монет), обожнював туризм і мріяв побачити весь світ…
За словами рідних, Роман Сергійович був людиною взірцевих якостей – сильний, вольовий, завжди відстоював справедливість. Він став надійною опорою для всіх – для коханої дружини Вікторії та п’ятнадцятирічного сина Євгенія, для батьків-пенсіонерів, для колег-військових і друзів… Однією з найбільш яскравих рис характеру чоловіка була його любов до життя. Він ніколи не скаржився, намагався в усьому бачити позитив і радіти кожній хвилині буття.
Чорний день 22 серпня цього року став останнім для Героя. Автомобіль наших військових підірвався на ворожій міні. Роман Сергійович і його колега загинули від отриманих травм. Трагічна подія сталася на Сумщині – рідній землі нашого Захисника, яку він так любив.
Схиляємо голови у скорботі та пошані перед пам’яттю Романа Федотова! Дякуємо за захист України та кожного з нас, за кожен день і хвилину заради спільної Перемоги.
Черненко Сергій Юрійович народився 5 липня 1991 року у с. Зноб-Новгородське Шосткинського району, там же отримав повну середню освіту. Після цього юнак вступив до Глухівського агротехнічного фахового коледжу СНАУ, за спеціальністю «Монтаж, обслуговування та ремонт електротехнічних установок в агропромисловому комплексі».
Працьовитий і наполегливий, Сергій вирішив продовжити професійну освіту на базі Сумського державного університету, у 2015 році отримав ступінь бакалавра за напрямком «Електротехніка та електротехнології».
За словами рідних, в молодому віці Сергій втратив батька і став опорою та надією для мами та двох сестер. З юності навчився бути справжнім чоловіком – надійним, відповідальним, сильним. 2016 рік став вирішальним для нашого земляка – він одружився з коханою дівчиною Вікторією та переїхав до Шостки.
Чоловік завжди намагався дати найкраще для своєї сім’ї. Тривалий час працював у будівельній сфері в м. Київ. У вільний від роботи час захоплювався риболовлею та технікою. Будь-яку несправність лагодив самостійно, жодного разу не звертаючись до СТО.
До військової служби Сергій був мобілізований у серпні 2024 року, в лавах Національної гвардії захищав від ворога рідну Сумщину. Товариський, доброзичливий, відкритий… Він вмів знайти «спільну мову» з людиною будь-якого віку, всі проблеми намагався вирішувати мирно. Користувався високим авторитетом серед колег і керівництва, його поважали за професіоналізм, чесність і людяність.
Найбільшим скарбом його життя були діти – семирічний Тимофій и крихітна Єва (яка народилася через тиждень після того, як її батько пройшов військовий вишкіл і став на захист України). «Моя Бубочка», – з теплотою у голосі називав він свою донечку, якій зараз лише 10 місяців.
У розмовах з дружиною мріяв про Перемогу, про повернення додому. Про власний будинок і присадибну ділянку – з розлогими яблунями та запашним виноградом, поряд з яким бігають його щасливі діточки…
22 серпня цього року автомобіль наших військових підірвався на ворожій міні. Солдат Національної Гвардії України, водій Черненко Сергій Юрійович загинув від травм, несумісних з життям.
Доземний уклін воїну Світла! Молимося за Божу підтримку родини, яка віддала найцінніше заради України – кохану та дорогу Людину.
Коментувати
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.