Сьогодні, 17 серпня, шосткинці знов схилили голови у глибокій скорботі. Життя за Україну віддав колишній працівник Шосткинської міської ради, який став на захист Батьківщини ще у далекому 2015 році. 9 серпня цього року на Сумщині зав’язався тривалий стрілецький бій з диверсійно-розвідувальною групою ворога, в ході якого наш земляк отримав важкі поранення. 14 серпня Олександра Кіма не стало.
Олександр Олегович Кім народився 5 травня 1979 року в селищі міського типу Хотинь Сумської області. Хлопчик змалку виявляв неабиякий лідерський характер. Навчався він у Хотинському ліцеї.
Вчителі навчального закладу зазначають, що Олександр був унікальною особистістю, успішним учнем, активістом шкільного життя, організатором цікавих заходів. А ще він був туристом, активним спортсменом, учасником художньої самодіяльності. Він став гордістю педагогічного колективу і прикладом ідеального учня.
Після здобуття середньої шкільної освіти Олександр подав документи до Сумського артилерійського училища. Був прийнятий, пройшов військовий вишкіл. Та в останню хвилину юнак вирішив змінити професійний шлях. Вступив до Сумського державного педагогічного університету імені Макаренка на фізико-математичний факультет.
Саме там, у 1996-му році, Олександр зустрів кохання свого життя. Інна навчалася в тому ж закладі. За деякий час пара одружилася, а після закінчення вишу переїхала до Шостки. З 2001 року Олександр Кім працював у Шосткинській міській раді.
За 15 років роботи він займав низку важливих посад: начальник відділу підтримки підприємництва, начальник відділу комунальної власності, завідувач сектором обліку та розподілу житла, державний реєстратор центру надання адміністративних послуг. Олександр Олегович був душею колективу, людиною високих життєвих принципів і професіоналом своєї справи.
«Сашко-сонечко». У будь-якому колективі він завжди позитивний, добрий, щирий, відвертий, людяний. «Про нього завжди наша світла пам’ять. Сашко, ми будемо тебе пам’ятати, твою любов до життя, яку в тебе забрали. Пам’ятатимемо твій оптимізм», — так говорять його колишні колеги-держслужбовці.
У вільний від роботи час чоловік захоплювався туризмом, брав участь у численних змаганнях і часто повертався з них із перемогою. Разом із дружиною вони любили подорожувати, забиратися на Кримські гори, сплавлятися по Десні. У любові та злагоді зростали дві донечки — Катерина і Марійка.
Незважаючи на розмірене та щасливе життя, Олександр не зміг залишитися осторонь у важкий для країни час. У 2015 році підписав контракт з Національною гвардією України, став частиною спецпризначення. За словами рідних, він часто повторював: «Якщо не я, то хто?». Широкомасштабне російське вторгнення чоловік зустрів на службі.
Родина змушена була відкласти відзначення святкової дати — срібного весілля. «Потім відсвяткуємо», — поспіхом сказав Олександр дружині, і зв’язок надовго обірвався. За бойовий позивний наш земляк обрав псевдонім «Кореєць» завдяки характерному прізвищу.
Ми знаємо його як професіонала своєї справи, кулеметника БТР, витривалого, впертого, який завжди виконував завдання на високому рівні. Він творив таке зі старим КПВТ, що екіпажі на модних БТР-4 просто курили осторонь, дивлячись на його роботу. Ніколи не було з ним нюансів, завжди дисциплінований, відповідальний, надійний воїн і брат для своїх побратимів. Вічна пам’ять, Саша. Ти зробив для цієї країни і для нас більше, ніж багато хто зможе за все життя. Ми пам’ятатимемо завжди, – згадують про чоловіка фронтові побратими.
Олександр Олегович Кім, молодший лейтенант, командир взводу безпілотних авіаційних комплексів спеціального призначення, віддав своє життя заради рідної України та кожного з нас. Йому назавжди 46.
Коментувати
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.