Назавжди 35: Шосткинщина провела в останню путь нацгвардійця Олександра Панченка

Сьогодні мешканці села Паліївка Шосткинського району попрощалися зі своїм земляком-захисником. 8 серпня солдат Олександр Панченко трагічно загинув на Сумщині, отримавши несумісні з життям поранення внаслідок підступного повітряного удару ворога.

Панченко Олександр Іванович народився у багатодітній родині 5 жовтня 1989 року (с.Паліївка Сумської області). У мальовничому селі на Шосткинщині пройшло дитинство хлопчика, там він здобув середню освіту. Професію токаря отримав на базі Шосткинського центру професійно-технічної освіти (раніше – ПТУ-13). Після проходження строкової армійської служби працював слюсарем-ремонтником у рідному селі, потім влаштувався у службу охорони одного з провідних підприємств нашого міста.

У 2015 році Олександр став на захист незалежності та цілісності України, півтора року воював в зоні АТО. Мав статус учасника бойових дій, користувався високим авторитетом серед керівництва та фронтових побратимів. Після демобілізації чоловік повернувся на посаду охоронника, з 2019 року працював у сфері торгівлі. Визначною подією у житті Олександра стала зустріч з коханою жінкою, Оксаною. Через кілька років пара побралася… Мріяли про довге, щасливе життя у мирі та злагоді. Все зруйнувала війна.

За три тижні до повномасштабного російського вторгнення, 1 лютого 2022 року, Олександр Іванович був призваний на службу в Нацгвардію. Пізніше боронив від ворога Сумщину, виїздив на інші «гарячі точки»… Про службу намагався не розповідати, щоб не додавати переживань рідним людям. На фронті виконував обов’язки помічника гранатометника стрілецького батальйону.

За словами рідних і друзів, він був «золотою» людиною – добрий, чесний, працьовитий, надійний. Намагався всі проблеми вирішувати мирно і допомагати іншим. Увагою та турботою оточував дружину, любив і піклувався про сина… Сумував за батьками, яких вже немає на цьому світі…

Якось у розмові попросив поховати його у рідній Паліївці, поряд з мамою і татом. Плаче за сином Шосткинщина, низько вклоняється йому у скорботі та пошані.