Назавджи 22: Шосткинщина втратила ще одного свого Героя — Олега Горбачова, молодого воїна, який віддав життя за мир і свободу України.

Добрий, життєрадісний, щирий, він був тим, хто ніколи не шкодував себе заради інших, хто до останнього вірив у Перемогу.
Йому було лише 22… Але прожиті роки стали прикладом мужності, любові до рідних і відданості Батьківщині.
Світла пам’ять про Олега Васильовича Горбачова назавжди житиме в серцях тих, хто його знав, любив і з ким він пліч-о-пліч боронив нашу землю.

Горбачов Олег Васильович народився 3 березня 2003 року у с. Нова Спарта Середина-Будського району. Родина була багатодітною – крім нього тут підростало ще двоє діток. Після закінчення 9 класів Олег вступив до Зноб-Новгородського профтехучилища та отримав спеціальність «Тракторист-механік». За словами рідних, у дитинстві та юності хлопець займався спортом та риболовлею (останнє захоплення зберіг на все життя).

Після проходження строкової служби підписав контакт з ЗСУ та став на захист Батьківщини у складі 110-ї окремої механізованої бригада імені генерал-хорунжого Марка Безручка.

На фронті виконував обов’язки стрільця-помічника гранатометника. Історія походження бойового позивного Олега ні у кого не викликала запитань. «Риженький» – з теплотою називали бійця побратими, адже його волосся дійсно сяяло наче щедре серпневе сонце. Його характер теж був світлий – добрий, життєрадісний, співчутливий, легкий на підйом, завзятий, працьовитий. Він ніколи не жалівся на тяготи військового життя і називав себе везунчиком – вийти живим і «майже неушкодженим» з 20-ти штурмових атак на фронті вважається справжньою удачею…

За роки служби Олег Васильович воював на Донецькому та Луганському напрямках, боронив Сумщину. Неодноразово виносив з поля бою поранених побратимів. Після отримання комплексного поранення та операції проходив реабілітацію у Дніпрі, Львові та Івано-Франківську… Приїздив додому обійняти батьків, сестричку та брата. Це було влітку 2023 року. Заповітною мрією чоловіка було повернутися додому, одружитися з коханою дівчиною, завести пасіку… Жити у любові та злагоді під мирним небом вільної України. «Не переживайте, перемога буде за нами!», – посміхався він до родичів.

Через деякий час Олег повернувся до своєї військової частини. Проходив підвищення кваліфікації та військовий вишкіл у Великобританії. Після повернення в Україну став висококваліфікованим і мудрим наставником для молодих бійців. За сумлінне виконання професійних обов’язків, особисту відвагу та патріотизм Олег Васильович був відзначений Почесними грамотами та нагородами. Користувався високим авторитетом серед побратимів і керівництва.

Як і багато воїнів Світла, він не любив розповідати про війну – не хотів додавати жалю схвильованій родині. «Йдемо на завдання», – такими були останні слова Олега Горбачова, що почули від нього близькі… Загинув Герой 17 жовтня на полі бою, поблизу н.п. Вербове Дніпропетровської області. Йому назавжди залишиться 22… Розквіт життя, коли для багатьох все тільки починається…

Схиляємо голови у скорботі та пошані перед Захисником і його родиною!Молимо Господа за опіку над світлою душею Воїна, за підтримку його сім’ї…, – міський голова Микола Нога.