Микола Нога привітав шосткинців з Днем матері та поділився спогадами про свою матусю

ДОРОГА ДО МАТЕРІ
Пам’ятаю запах материних рук. В них тонкий присмак молока і літа. В них впевненість, спокій, тепло і захист від негараздів. Ці руки рятували від дитячих хвороб. Поради матері давали надію у хлоп’ячих негараздах, вчили жити самостійно, бути добрим і уважним. Вчили жити…

Тільки сьогодні розумію, що добрішої і ближчої людини, ніж Мати, Бог нам не посилає. Тільки зараз стає зрозумілим, що не випадково у мене в дитячі роки з’являлись цікаві книжки, що народжували мрії про інші світи, подорожі …

Город (присадибна ділянка) був довгий, аж до глинища (так називали ставок, який виник після того, як викопали глину). Я несу мішок на плечах і продовжую читати цікаву книжку та відчуваю, як лечу в американських преріях, бачу оскал звіря, що блукає на безлюдному острові, пливу на підводному човні…

Тільки сьогодні розумію, якими щирими були Материнські сльози, коли вона проводжала мене до армії… Тільки сьогодні розумію, наскільки був неправий, коли відмовлявся від маленької суми грошей, яку Мати давала на дорогу, коли їхав влаштовуватись на роботу до Конотопу…

Пригадую, як Мати співала українські пісні, коли я телефонував їй. Телефонував рідко, часто поспішав… Пісню перервати було неможливо… «Ой, у лузі червона калина», «Ой у вишневому саду», «Цвіте терен», «В саду гуляла, квіти збирала», «Несе Галя воду». Не записав… Поспішав… Мати.. Вічність… Життя…