З перших днів повномасштабної війни Дмиро Колот пішов добровольцем на захист рідної землі, незважаючи на проблеми зі здоров’ям. «Хлопців не покину!», – останні слова оборонця. Чимало людей зібралися провести в останню путь Героя. Прийшли його рідні, близькі, друзі, побратими, керівництво громади та мешканці. Про це повідомив міський голова Микола Нога.
Колот Дмитро Вікторович народився 5 травня 1973 року у нашому місті, мама хлопчика була відомою та шанованою вчителькою. Перші роки Дмитро навчався у ЗОШ№ 1, потім – у ЗОШ № 5. З дитинства він ріс активним і жвавим, захоплювався спортом, відвідував секції з боксу та легкої атлетики.
Професію електрика отримав на базі Шосткинського профтехучилища № 10. Кілька років Дмитро працював вихователем у відомому дитячому міжнародному таборі, потім – водієм у ТОВ «Торговий дім «Дизайн» (Шостка). Керівництво та колеги згадують чоловіка з пошаною та вдячністю, характеризують як людину дисципліновану, працьовиту, щиру.
У 2005 році наш земляк одружився з коханою дівчиною Наталією, і саме родина стала головним скарбом його життя. Разом вони відкрили власну справу у сфері будівництва, разом долали труднощі та ділилися радощами, відпочивали на природі, виховували двох синочків – Олександра і Лева. «Він жив заради родини, обожнював синів. Завжди допомагав, любив і підтримував сестру і рідних», – розповідає дружина…
У перші дні повномасштабної російської агресії Дмитро Вікторович записався в добровольці, незважаючи на проблеми зі здоров’ям. Через тиждень після його Дня народження, 13 травня, він став на захист Батьківщини у складі ЗСУ. Воював на Сумському напрямку, боронив Донеччину. На фронті служив у гранатометному взводі роти вогневої підтримки.
Сміливий, наполегливий, чесний – таким Дмитро Вікторович назавжди залишиться у пам’яті своїх бойових побратимів. Він ніколи не скаржився – ні на величезні навантаження, ні на тугу за рідними… Після закінчення війни мріяв звозити сім’ю на море, жити у мирі та злагоді поряд з найдорожчими людьми.
Останній раз він говорив з дружиною напередодні загибелі, обоє розуміли всю складність ситуації і великий ризик. Кілька днів самотньо лежали отримані документи з Шостки, які давали право Дмитру відмовитися від подальшої військової служби – на підставі догляду за матір’ю-інвалідом і проблем із власним здоров’ям. Він їх і нікуди не поніс і не збирався… «Хлопців не покину!», – саме такими були останні слова Воїна Світла своїм рідним.
Колот Дмитро Вікторович загинув у бою поблизу населеного пункту Прогрес Донецької області 23 липня 2024 року. Тривалий час рахувався без вісти зниклим, але кілька днів тому сім’я отримала остаточне підтвердження страшної правди…
Низько схиляємося у скорботі та пошані перед пам’яттю Героя… Молимося за підтримку його родини, що віддала найдорожче заради України та кожного з нас!
Коментувати
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.