Сьогодні Шосткинська громада на колінах проводжала в останню путь свого Захисника – Романа Якушева, який до останнього подиху залишався вірним рідній Україні та військовій присязі.
Роман дуже мріяв про повернення додому після Перемоги, але передчував недобре. Незадовго до загибелі переслав до Шостки свої речі та нагрудний знак «Учасник бойових дій» зі словами: “Подаруєте медаль сину”…
Якушев Роман Володимирович народився 6 березня 1984 року у Шостці, був єдиною дитиною в родині. Навчався у загальноосвітній школі № 1, захоплювався спортом (відвідував секцію акробатики). Роману довелося рано подорослішати, адже в юності він втратив обидвох батьків…
Професійну освіту здобув на базі вищого професійного училища № 19 (спеціальність «Електрогазозварник»), після цього закінчив Шосткинський центр професійно-технічної освіти за фахом «Майстер ресторанного обслуговування. Адміністратор».
Тривалий час чоловік працював у Києві, у різних сферах. Цілеспрямованість, працьовитість і завзятість допомагали йому у короткі терміни опановувати нові навички та професії, від робітника агропідприємства з вирощування шампіньйонів до працівника охоронної служби. У вільний від роботи час захоплювався риболовлею, дуже багато і з цікавістю читав.
Він вмів цінувати дружбу, вмів розбиратися в людях, знайти спільну мову будь з ким. Однією з яскравих рис характеру Романа Володимировича була надзвичайна працьовитість, прагнення до порядку та чистоти, до наведення ладу. За кілька років кропіткої праці він зміг перетворити стареньку оселю у затишне приміщення, самостійно відремонтувати «тамбур» між квартирами (за що сусіди до цих пір згадують його добрим словом). З усім ремонтом впорався сам, а вчителями його були відеоролики з Ютубу.
У 2015 році Роман зустрів кохання свого життя, Анну. У любові та злагоді народився синочок Тимофій, якого батько обожнював усім серцем. Наш земляк дуже цінував свою родину і намагався дати їй все найкраще. Він змалечку навчився виживати, бути сміливим і рішучим. Мав загострене відчуття справедливості, не терпів обману та підлості… Іноді з гіркотою у голосі запитував дружину: «Чому ж люди не хочуть жити по правді?».
5 листопада 2024 року Роман Якушев добровільно став на захист Батьківщини. Про його рішення родина не знала до останніх днів… «Йду туди, щоб захистити тебе і нашого сина. Хочу, щоб наша дитина росла у мирі», – сказав він коханій напередодні відправки на навчання до Дніпра.
На фронті наш земляк виконував обов’язки навідника мінометного відділення десантно-штурмового батальйону. Від більш старших побратимів отримав бойовий позивний «Молодий».
Роман Володимирович Якушев загинув під час виконання бойового завдання на території Покровського району Донецької області. До останнього подиху він залишився вірним рідній Україні та військовій присязі…
Схиляємо голови у скорботі та пошані перед пам’яттю Героя!
Коментувати
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.