Відома у Шостці ландшафтна дизайнерка Наталія Ричкова виростила понад 150 сортів троянд на Закарпатті, де зараз проживає з родиною: історія про нашу землячку переселенку

Наталію Ричкову, ландшафтну дизайнерку, керівницю Садового центру у Шостці багато хто знає і пам’ятає. Кущі троянд, лаванда, сформовані туї на клумбах біля стадіону “Зірка”, Арт-центру, по вулиці Знаменській та на інших локаціях міста, – це робота пані Наталії та її команди. Більше року тому жінка з родиною переїхала із прикордонної Шостки на Закарпаття.

Двір будинку Наталії Ричкової у Шостці

Зараз вони як переселенці проживають у селі Нижнє Селище Хустської громади. Справу свого життя жінка продовжила на новому місці. Вона разом із чоловіком вирощує декоративні та плодові культури, зокрема, понад 150 сортів троянд. Про її історію — розповіли колеги Суспільне Ужгород.

Родина Наталії Ричкової займається вирощенням плодово-ягідних і декоративних культур. У них є плодові дерева, кущі, декоративні дерева, багато різних чагарників.

Фото з відео Суспільне Ужгород

Пані Наталія розповіла журналістам, що у Шостці вона захопилася вирощенням квітів, коли з квартири переїхала в будинок.

Купила перші троянди. Це дуже захоплююча була для мене подія, які вони різні, скільки кольорів, скільки ароматів.

На новій ділянці переселенці висадили вже сотню троянд, улюблений сорт — Девіда Остіна.

Цей селекціонер винайшов абсолютно новий вид троянд, які поводять себе як і флорібунди і шраби (сорти троянд — ред.) водночас. Весь час квітнуть, постійно красиві, великі ароматні квіти. Я дуже то люблю і тому цих троянд Девіда Остіна в мене 40-50 сортів,— поділилася переселенка.

Фото Суспільне Ужгород

Коли родина переїхала на Закарпаття, мешканці Хустської громади одразу надали необхідну допомогу. За словами Наталії Ричкової, закарпатці виявилися надзвичайно привітними людьми. Вона зазначає, що спершу місцеві жителі можуть з обережністю придивлятися до нових людей, проте згодом відкриваються.

Закарпатці — неймовірні люди, дуже сподобалися. Всюди люди привітні, столи накривають і пригощають і ще з собою дають всякі парадички (помідори — ред.) і паприку. Я була в захваті від цієї широкої душі,— розповіла Наталія Ричкова.

Жінка зізнається, що мріє мати власну землю, аби саджати там дерева. Зараз родина орендує ділянку, тож не має можливості засадити її туями. Переселенка переконана — земля завжди дає, якщо її любити.

За матеріалами Суспільне Ужгород